Вона зберегла свою назву з прадавніх часів, коли за легендою, тут мешкав один із братів – засновників Києва. До монголо-татарської навали Щекавиця була частиною Подолу, де проживало кілька тисяч ремісників. За польсько-литовської доби Щекавицьку гору приписали до замку – там розміщувалась державна адміністрація. Спочатку була незаселеною, а землю на ній використовували під ниву та сіножаті. Тут мали свої городи цеховики і батюшка церкви Успіння Богородиці Пирогощої. 1658 р., в час укладання Гадяцької угоди між Україною та Польщою, військо Івана Виговського використовувало Щекавицю як базу для вигнання московського війська зі Старого Києва. Козаки встановили на ній гармати і систематично обстрілювали московські позиції від ... Читати далі »

Крута вуличка сувенірів і мистецьких галерей, яка спускається із Старокиївської гори до Подолу, повсякчас була улюбленим маршрутом для прогулянок киян і гостей міста. Цю частину старовинного  акрополя ще називають київським Монмартром, порівнюючи з паризьким в ... Читати далі »

На межі ХІХ і ХХ ст. у Києві була поширеною практика будівництва за проектами студентів і професорів петербурзької Академії мистецтв та Інституту інженерів цивільної архітектури. Такими були проекти Міського музею, Миколаївського костелу та низки інших споруд, автором яких сьогодні вважається В.Городецький. Так сталося і з будинком №15 на Андріївському узвозі. Спроектували його у Петербурзі, а от хто з архітекторів пристосував, залишається таємницею.