У кінці минулого року, були підбиті підсумки нового всесвітнього конкурсу «Сім нових чудес природи», який тривав 4 роки. У нього брали участь 220 країн. Наша матінка-Земля багата дивовижними чудесами природи. Їх сотні, і кожне по-своєму неперевершене . на останнє місце за кількістю таких див посідає Україна. В цьому конкурсі голосували за заповідник «Асканія-Нова». Це – неповторна природна пам’ятка України: 11 гектарів ковилового, такого, що ніколи не знав плуга, степу, на якому кілька сотень видів рослин, тварин і птахів. Цей дивовижний куточок природи пройшов відбір серед 450 номінантів на конкурс і потрапив у 80 унікальних природних явищ планети. Хоч наш заповідник і не потрапив до фіналу, але завдяки конкурсу про нього дізналися мільйони людей з усього світу. Тож хочу представити переможців всесвітнього конкурсу «Сім нових чудес природи».
...
Читати далі »
|
Можливо, для багатьох це звучатиме дивно, однак численні спостереження свідчать, що дітям не лише потрібні порядок і правила поведінки, більше того – вони на них навіть не очікують. По-перше, це робить життя більш зрозумілим і передбачуваним. По-друге, створює відчуття безпеки. Однак хоч у міру дорослішання сини і доньки розуміють, що за нашим «не можна» прихована турбота про їхнє благополуччя, вони чомусь все одно часто порушують встановлені правила.
Такій поведінці є багато пояснень, але найголовніше, зауважують фахівці, полягає в тому, що діти насправді повстають не проти правил і вимог, а засобів їх впровадження і авторитаризму батьків. Іншими словами, заборона від заборони відрізняється, від того, як формулюється батьківське «ні», залежить те, чи буде воно почуте.
Перше, на що потрібно зважати, це – ясність і зрозумілість заборони. Не можна тому, що не можна, - не аргумент. Діти пізнають життя, і подібні заборони лише породжують цікавість. Тому не лінуйтесь по
...
Читати далі »
|
Багато батьків переконані у тому, що використовувати заборону в процесі виховання дисциплінованості синів та доньок найпростіше. Найефективніше, мовляв, сказав «не можна», та й усе. Однак насправді заборона потребує більших зусиль і емоційних сил, ніж дозвіл. Тому завжди краще намагатися домовитися і знайти компроміс.
Іноді вимоги можуть суперечити важливим потребам дитини, й особливо часто батьківське «не можна» стосується дитячої активності: не можна багато бігати, стрибати, лізти на дерева, паркани, малювати де заманеться, голосно кричати чи сміятися. Забороняти це – все одно що намагатися загатити річку, бо назване – ознаки важливих для розвитку дитячої особистості потреб – руху та пізнання. Їх слід не забороняти, а просто спрямувати у безпечне русло. Наприклад, дозволити «досліджувати» калюжі, але у високих чоботах, розібрати годинник, але несправний, грати у футбол, але не в приміщенні і подалі від сусідських вікон тощо.
Взагалі багатьох заборон можна легко у
...
Читати далі »
|
Для
багатьох батьків два простих слова «так» і «ні» (або їх синоніми «дозволяю» і
«не дозволяю») часто домінують у стосунках з дітьми. Головним чином до цього
нас спонукає прагнення сформувати у дитини певну систему рамок і обмежень, без
яких життя у сучасному суспільстві важко уявити. І все було б добре, якби наші
навіть благородні наміри не мали протилежного очікуваного результату.
«Так»
і «ні» - це два коротких слова, але
перед тим, як їх вимовити, потрібно подумати довше, ніж перед вимовлянням будь-яких
інших слів». Так свого часу зауважив відомий французький д
...
Читати далі »
|
Не
секрет, що багато батьків платять своїм дітям за хороші оцінки або пропонують
їм за це хабарі – комп’ютери, велосипеди, мобільні телефони тощо. Однак хоч ці
методи іноді й сприяють формальному
поліпшенню успішності, мало хто задумується над тим, що вона можуть спрацювати
проти дитини, нівелювати і зменшивши справжню вмотивованість навчання.
Стосовно того, чи
доцільно платити школярам за оцінки, існують дві діаметрально протилежні думки
– так і ні. Причому прихильники обох наводять, здавалось би, переконливі
аргументи. При
...
Читати далі »
|
Школяр-відмінник
- велика гордість і радість батьків, оскільки ніщо так не радує тат і мам, як
успіхи дітей. На жаль, не всім дітям
легко підкорювати вершини шкільних знань, і якщо щоденники одних школярів
рясніють «одинадцятками» та «дванадцятками», то у інших там можуть з’являтися
менш достойні оцінки, а то навіть і «двійки».
Коли приносить
учень у щоденнику погану оцінку, деякі батьки схильні діяти за стереотипом:
починають «відчитувати», сварити, карати, забороняти гуляти, користуватися
комп’ютером, телевізором. Почасти заборони, вдаватися до яких змушують
неза
...
Читати далі »
|
Хоч
останнім часом можна почути критику
системи оцінювання знань учнів, потрібно визнати, що кращого способу фіксувати
успішність, ніж старі-добрі п’ятірки, четвірки, трійки і навіть двійки, а нині
«дев’ятки» і «дванадцятки», принаймні поки що, немає. Інша справа, як ми їх
сприймаємо і які висновки робимо, переглядаючи щоденник своїх чад. Якщо з
хорошими оцінками все зрозуміло, то реакція тат і мам на негативні має
індивідуальний характер.
&nb
...
Читати далі »
| |
