Хоч останнім часом  можна почути критику системи оцінювання знань учнів, потрібно визнати, що кращого способу фіксувати успішність, ніж старі-добрі п’ятірки, четвірки, трійки і навіть двійки, а нині «дев’ятки» і «дванадцятки», принаймні поки що, немає. Інша справа, як ми їх сприймаємо і які висновки робимо, переглядаючи щоденник своїх чад. Якщо з хорошими оцінками все зрозуміло, то реакція тат і мам на негативні має індивідуальний характер.

            До того ж варто зауважити, будь-яку дитину – і двієчники, і відмінника – шкільні оцінки тримають якщо не в страху, то в постійному напруженні. І найчастіше його створюють саме батьки, для багатьох з яких оцінки дуже важливі, про що вони постійно нагадують дітям.

            Звичайно, в ерудованому і всебічно обізнаного учня значно більше шансів у майбутньому отримати хорошу вищу освіту і зробити кар’єру. Це повинна усвідомлювати кожна дитина, але перегинати палицю теж не варто. Інакше існує небезпека того, що постійна тривога, побоювання не впоратися з покладеною відповідальністю, страх втратити, з одного боку, авторитет у однолітків і, з другого – прихильність батьків можуть мати непередбачувані наслідки. Зрештою оцінки, особливо низькі, не лише і не просто спосіб фіксування результатів навчання і не сигнал для батьків підвищувати голос і брати до рук «виховні» засоби, а насамперед заклик спокійно і ретельно розібратися у причинах невдачі.

            Помічаємо ми це чи ні, але діти мають багато і власних турбот, а зайві переживання не додають здоров’я та настрою ні їм, ні нам.