Можливо, для багатьох це звучатиме дивно, однак численні спостереження свідчать, що дітям не лише потрібні порядок і правила поведінки, більше того – вони на них навіть не очікують. По-перше, це робить життя більш зрозумілим і передбачуваним. По-друге, створює відчуття безпеки. Однак хоч у міру дорослішання сини і доньки розуміють, що за нашим «не можна» прихована турбота про їхнє благополуччя, вони чомусь все одно часто порушують встановлені правила.
Такій поведінці є багато пояснень, але найголовніше, зауважують фахівці, полягає в тому, що діти насправді повстають не проти правил і вимог, а засобів їх впровадження і авторитаризму батьків. Іншими словами, заборона від заборони відрізняється, від того, як формулюється батьківське «ні», залежить те, чи буде воно почуте.
Перше, на що потрібно зважати, це – ясність і зрозумілість заборони. Не можна тому, що не можна, - не аргумент. Діти пізнають життя, і подібні заборони лише породжують цікавість. Тому не лінуйтесь по
...
Читати далі »
|
Багато батьків переконані у тому, що використовувати заборону в процесі виховання дисциплінованості синів та доньок найпростіше. Найефективніше, мовляв, сказав «не можна», та й усе. Однак насправді заборона потребує більших зусиль і емоційних сил, ніж дозвіл. Тому завжди краще намагатися домовитися і знайти компроміс.
Іноді вимоги можуть суперечити важливим потребам дитини, й особливо часто батьківське «не можна» стосується дитячої активності: не можна багато бігати, стрибати, лізти на дерева, паркани, малювати де заманеться, голосно кричати чи сміятися. Забороняти це – все одно що намагатися загатити річку, бо назване – ознаки важливих для розвитку дитячої особистості потреб – руху та пізнання. Їх слід не забороняти, а просто спрямувати у безпечне русло. Наприклад, дозволити «досліджувати» калюжі, але у високих чоботах, розібрати годинник, але несправний, грати у футбол, але не в приміщенні і подалі від сусідських вікон тощо.
Взагалі багатьох заборон можна легко у
...
Читати далі »
| |
