Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками і під  впливом грецької і латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України.

Сфера використання наукового стилю мови — наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта,  навчання.

Головне призначення наукового стилю — систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати  досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез,  класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству.

Головні ознаки наукового стилю: інформативність,  понятійність і предметність, об'єктивність, логічна послідовність,  узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення  причиново-наслідкових відношень, висновки.

Головні мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, часто іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі  термінологічні словосполучення), цитати, посилання, однозначна  загальновживана лексика, безсуб'єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів,  багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

Наукові тексти мають типові композиції жанрів. Для текстів наукового стилю характерним є послідовне членування на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Науковий стиль має чітко організований синтаксис. В ньому переважають речення складної, але «правильної» будови, часто ускладнені зворотами, нанизуванням іменних форм. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. З наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені, наприклад: Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них. Знайди інші два кути і третю сторону (З підручника).

Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий  (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);  науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців —  книги, статті у неспеціальних журналах); науково-навчальний  (підручники, лекції, бесіди тощо).

Власне науковий підстиль має інтернаціональну  символіку, універсальні загальнонаукові терміни. Науково-популярний підстиль використовує й елементи художнього  мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити читача. Науково-навчальний характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, програмністю  викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.

Основне призначення власне наукового підстилю —  об'єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичної переробки даних, основна функція — пояснювати  наукову ідею. Основними жанрами власне наукового стилю є  монографія, стаття, наукова доповідь, аналітичний звіт. У межах власне наукового підстилю можна виділити науково-інформативний з жанрами: реферат, огляд, анотація, резюме — та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги).