1.      Предмет синтаксису.

2.      Поняття про словосполучення.

3.       Типи словосполучень.

4.      Способи зв’язку слів у словосполученні

Література:

1. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін., За ред., М. Я. Плющ. – 4-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2003. – С. 311 – 312.
2. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. – Донецьк., 2001. – С.94 – 108.
3. Караман С. О., Караман О. В., Дика Н.М. Сучасна українська літературна мова: Навч. посіб. – К.: КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005. – С. 7 – 17.
4. Каранська М. У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К., 1995.
5. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови: Підручник. –К.: Видав.центр «Академія», 2004. – 408 с.
6. Загнітко А. П. Український синтаксис ( науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч.1: Навч.посібник. К.:ІЗМН, 1996. – С.24 – 37.
7. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові. – К., 1968.
8. Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літературна моа: Навч.посібник. – К.: Літера, 2000. – С. 452 –465.

Синтаксис (від грец. — побудова, зв'язок, порядок) — розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень, процеси породження мовлення: зв'язки слів, словоформ у словосполученні й у реченні та зв'язки і порядок частин тексту.

Предметом вивчення в синтаксисі є: словоформа (член речення), словосполучення, просте і складне речення, складне синтаксичне ціле (текст).

Словоформа — це мінімальна синтаксична одиниця, яка бере участь у формуванні словосполучення і речення.

Словосполучення — синтаксична одиниця, що створюється поєднанням двох або більше повнозначних слів основі підрядного зв'язку — узгодження, керування або прилягання.

Одне із слів у словосполученні є головним (стрижневим), а друге — граматично залежним, підпорядкованим головному.

Відмінність між словом і словосполученням полягає в тому, що:

1)                 словосполучення має складнішу від слова будову: воно утворюється з двох (або більше) повнозначних слів, одно з яких є головним (стрижневим), а друге — залежним;

2)                 виконуючи номінативну функцію мови, словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предметам і явищам, розчленоване на окремі компоненти: позначає предмет і його ознаку{довгий день, вечірня пора), предмет і кількісний вияв, об'ємний вимір, вміст речовини {два дні, тонна цукру, пляшка молока), ознаку і предметний вияв її {добрий серцем, широкий у плечах, ласий до грошей), дію та об'єкт її вияву, спрямованості тощо (орати трактором, подякувати другові), дію і її І ознаку, ступінь вияву, просторові, часові та інші характеристики її {бігти швидко, працювати надміру, іти полем, V повідомити звечора, відставати через хворобу) та інші, (значення яких виражаються на основі семантико-синтаксичних відношень між поєднуваними словами.

За морфологічним вираженням головного слова словосполучення поділяються на іменні, дієслівні і прислівникові.

Іменні словосполучення — це словосполучення, утворювані іменником, прикметником, числівником або займенником. Словосполучення з іменником у ролі головного слова можуть містити залежне слово, виражене прикметником (білий сніг, дружня розмова),займенником (весь край, щось невідоме), числівником (три класи, дев'ятий день), іменником (дума про козака, сторінка підручника, місто-герой), прислівником (листи здалека), неозначною формою дієслова (думка поїхати), дієприслівником (читати лежачи).

Дієслівні словосполучення — це словосполучення, утворювані дієсловом (особовими формами, інфінітивом, дієприкметником і дієприслівником).

Залежним словом у дієслівному словосполученні може виступати: відмінкова або прийменниково-відмінкова форма іменника (будувати міст, увійти в форму, зроблено запис, сідаєш у вагон, пройшов відстань, стань у ряд, записаний пером, втілений у життя, ставши пілотом, їдучи до столиці), займенника (пізнати себе, спитав у нього, звернений до всіх, запросивши декого), числівника (поділити на три, вирахувавши із ста), прислівника (вирішити негайно, виконую систематично, дозволений недавно, піднявши догори) або неозначеної форми дієслова (пропонувати заспівати, сів відпочити, запрограмований розпізнавати звуки, задумавши учитися).

Прислівникові   словосполучення  — це словосполучення, утворювані прислівником. Залежним словом при прислівнику може бути: прислівник міри або ступеня (надзвичайно гарно, особливо старанно, зовсім недавно) або прийменниково-відмінкова форма іменника (далеко від Батьківщини, сумно за домівкою).

Між словосполученнями і  реченнями є відмінність:

а)                            словосполучення має номінативну одиницю, а речення комунікативна одиниця, тому словосполучення входить в комунікативну систему тільки через речення;

б)                           словосполучення характеризується інтонацією називання, а речення повідомлення;

в)                           речення називне може виступати одним повнозначним компонентом, а словосполучення – більше двох;

г)                            у речення характеризують три типи синтаксичних зв’язків:

Ø  предикативний

Ø  сурядний

Ø  підрядний

а в словосполученнях:

Ø  підрядні

Ø  сурядні

Але не всі словосполучення в реченні є синтаксичними словосполученнями: сміються студенти.

Аналітичні форми прикметників і дієслів: буду писати.

            Словосполучення класифікують за будовою, за значенням, за морфологічною характеристикою опорного слова:

1)      за будовою словосполучень поділяють на:

а)      прості;

б)      складні;

2)      у вільних словосполученнях зберігають лексичне і граматичне значення компонентів, кожний з яких виступає окремим членом речення, н-д: запашна квітка, літній день;

3)      у не членованих сполученнях слів лексична самостійність компонентів втрачається, вони виступають одним членом речення: біле золото, Азовське море, не приведи Господи, Леся Українка;

Прості словосполучення складаються з двох компонентів (повнозначних слів або сталих словосполучень) – головного і залежного: зелене листя, слухати уважно.

Складні словосполучення складаються із стрижневого слова та двох чи більше повнозначних слів: дотримання мовних норм, буду вступати до університету.

За опорним словом – морфологічною характеристикою, стрижневого компонента – словосполучення поділяють на іменникові – голос поета, прикметникові – чисті руки, числівникові – три роки, займенникові – із вами, дієслівні – навчатися в гімназії, прислівникові – вдвічі більше.

Займенник та числівник у ролі опорного слова повторюють зв’язками переважно як іменник або прикметник: він із нею – хлопець із дівчиною; перший ряд – передній ряд.

За характером синтаксичних відношень між компонентами словосполучень поділяють на:

!          атрибутивні, в яких стрижневе слово називає предмет, а залежне – його ознаку, відповідає на питання який? яка? яке? які?: учень (який?) уважний;

!          об’єктні, в яких стрижневе слово називає дію, а залежне – об’єкт, на який вона спрямована (дібрати слово) відповідають залежні слова на питання непрямих відмінків: виконати (що?) вправу, диктувати (кому?) другові;

!          обставинні, в яких стрижневе слово називає дію, а залежне – її обставини: йти додому; залежні слова відповідають на питання обставини: прийти (куди?) додому, прийшов (з якою метою?) працювати.

Довідка: питання ставиться як? Коли об’єкт-суб’єкт

Правильно: консервовані фрукти.