Прислівник

Прислівник – це:

1. Повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку якості або предмета [1,141; 4, 283].

2. Повнозначні, морфологічно незмінні слова, якими виражають якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку іншої ознаки; розряди прислівників: незайменникові, займенникові, означальні, обставинні (місця, часу, причина та ін.); типова синтаксична функція прислівників – обставинна [2, 247].

3. Незмінна повнозначна частина мови, яка передає ознаку дії чи стану або ознаку якості й виконує здебільшого функцію обставини [3, 335].

4. Повнозначна незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, предмета або іншої ознаки й відповідає на питання Як? Де? Коли? Куди? Звідки? Скільки? В якій мірі?: Наліво підеш – там достаток буде, направо – спокій, прямо – боротьба (П.Скунць). Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де (Л.Костенко)[10, 276].

5. Самостійна частина мови, що виражає якісну чи кількісну ознаку дії чи стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія: Навчання давалося мені легко [8, 238].

6. Повнозначна частина мови, яка об’єднує у своєму складі клас слів із загальним категоріальним значенням не процесуальної ознаки дії або стану, іншої не процесуальної ознаки або предмета: швидко писати, злітати вгору, читання вголос [5, 399].

На відміну від іменника, прикметника і дієслова, що мають розвинену систему флективних та інших різновидів форм, принципово важливу морфологічну ознаку прислівника становить відсутність словозміни, крім ступенів порівняння властивих лише одному різновидові цього класу слів. Зумовлена придієслівною обставинною функцією.

Подібно до прикметників прислівники виступають у функції присудка у структурі двоскладного речення: сонце високо, косарі далеко [5, 399 - 400].

Значеннєві розряди прислівників

Загальне категоріальне значення прислівника як виразника не процесуальної ознаки конкретизується в часткових розрядах слів, що належать до цієї частини мови.

Залежно від номінативної природи відповідних слів прислівники поділяються на:

1. Незайменникові або повнозначні – називають відповідні ознаки, характеризуються повнотою лексичних значень подібно до іменників, прикметників і дієслів.

2. Займенникові – вказують на ту або ту ознаку, не називаючи її. Поділяються на такі розряди:

   • Питально-відносні: де, куди, звідки, коли, чому, як, поки, доки.

   • Вказівні: там, тут, сюди, туди, тоді, так, отак.

   • Означальні: завжди, всюди, інколи, по-всякому, по-іншому.

   • Заперечні: ніде, ніколи, нікуди, ніяк, нізвідки, нізащо.

   • Неозначені: десь, де-небудь, колись, коли-небудь, кудись, куди-небудь, чомусь, казна-звідки, бозна-звідки, хтозна-звідки, казна-куди, хтозна-куди, хтозна-де…

   • Особові: по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашому, по-наськи.

   • Зворотний: по-своєму.

За допомогою займенникових прислівників встановлюється зв’язок між змістом окремих речень в усному й писемному мовленні. Вони можуть співвідноситися з повнозначними прислівниками, прийменниково-іменниковими сполуками з обставинним значенням, окремими різновидами підрядних речень, кількома самостійними реченнями і виступати їх своєрідними замінниками в межах певного тексту: Ти йдеш узліссям. Там неслись кури. Туди ми рідко лазили.

Лексичне значення

За ЛЗ усі прислівники поділяються на 2 ЛГ розряди:

1. Означальні, або власне характеризуючи, що позначають властивості, якості, спосіб дії, інтенсивність вияву процесуальної ознаки

2. Обставинні, або обставинно-характеризуючі,функція яких полягає у вираженні завонішніх щодо носія ознак місця, часу, причини, мети та ін. обставин.

Називаючи ознаку дії (або стану), прислівник залежить від дієслова та його форм: говорити виразно, бігти швидко, житиму по-новому, посаджений торік.

Називаючи ознаку іншої ознаки, прислівник залежить від прикметника або іншого прислівника: надзвичайно вимогливий, дуже добрий, зовсім юний, трохи дорожче, надто весело.

Називаючи ознаку предмета, прислівник залежить у реченні від іменника: ліс восени, дорога ліворуч, кава по-турецьки, вечеря нашвидкуруч [10, 276 – 277].

Синтаксична роль у реченні

Прислівники здебільшого виступають обставинами: Світ по-новому відкривати, поете, обов’язково твій (М.Рильський).

Якщо прислівник залежить від іменника, тоді він виконує синтаксичну функцію означення: Дорога ліворуч вела в царство лісу (В.Крищенко).

Підметами і додатками прислівники бувають тоді, коли вживаються в значенні іменника: Давай знайдемо у квітучий сад, Де є «сьогодні» і немає «вчора» (В.Крищенко).

Такі прислівники, як потрібно, треба, шкода, можна, не можна, прикро тощо виконують роль присудків у безособових реченнях, їх називають присудковими: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Поетам всіх віків була потрібна муза (Л.Костенко) [10, 277].

Розряди прислівників за походженням і способом творення

За походженням і способом творення прислівники поділяються на: 1) первинні та 2) вторинні.

До первинних належить незначна кількість прислівників, які утворилися давно і змінилися, що важко встановити первісну форму. Поділяються на:

• місця: де, куди, звідки, там, тут, туди, звідти, всюди;

• часу: коли, тоді, відколи, доти, доки, поки, іноді, завжди, тепер, потім;

• причини: чому, тому;

• способу дії: так, як, інакше, ніяк, усяк, якось, ледве.

Основну частину прислівникового складу становлять вторинні прислівники. У них розвинулось суфіксальне та префіксальне словотворення, яке в СУМ є досить продуктивним. Виявляються тут морфолого-синтаксичний і морфологічний способи словотворення.

Прислівники, утворені від прикметників:

1. За допомогою суфіксів –о, -е: тихий – тихо, важчий – важче.

2. Префіксально-суфіксальним способом:

   • Злиття прийменника по з прикметником + суфікс –ому (-и): по-батьківському (по-батьківськи), по-давньому, по-доброму, по-козацькому (по-козацьки).

   • Злиття різних префіксів і суфіксів з прикметниками: замолоду, начисто, востаннє, згарячу, віддавна, незадовго, завбільшки, звисока.

Прислівники, утворені від числівників:

1. Префіксальний способом за допомогою префіксів у-(в-), на-, по-: вдвоє (удвоє), надвоє, по-друге, уп’ятьох, поодинці.

2. Суфіксальним способом за допомогою суфікса –чі: двічі, тричі.

3. Префіксально-суфіксальним способом твориться прислівник заодно.

Прислівники, утворені від займенників:

1. Префіксально-суфіксальним способом за допомогою префікса по- та суфіксів –ому, -єму: по-вашому, по-їхньому, по-моєму, по-твоєму.

2. Злиття прийменника із займенником (лексико-синтаксичний спосіб): нащо, зовсім, потім, унічию.

Прислівники, утворені від дієслів:

1. Префіксально-суфіксальним способом від дієслівної основи: усупереч, наперекір, потайки, пішки, ридма, жартома.

Прислівники, утворені від прислівників:

1. Префіксальним способом: завжди – назавжди, нині – донині, двічі – удвічі, вчора – позавчора, багато – забагато.

2. Суфіксальним способом: де – десь, чисто – чистісінько, біло – білесенько.

Перехід прислівників з однієї частини мови в іншу (адвербіалізація)

Багато прислівників виникло шляхом адвербіалізації. Під адвербіалізацією розуміють перехід інших частин мови в прислівники. Якщо слово вже відірвалося від своєї початкової форми, то воно повністю адвербіалізувалося: праворуч, навзнак, упорожні, вплав. Коли ж простежується зв’язок з первісною формою, то така адвербіалізація вважається неповнотою: уперше прийшов до нової бібліотеки і постукало в перше вікно. Ознаками адвербіалізації є також не відмінюваність, злиття прийменниково-відмінкових форм в одне слово: запанібрата, спідлоба, попідтинню; набування нових синтаксичних функцій і зв’язків: добре слово і поводився добре; зміна наголосу: бігóм, кругóм.

Перехід ін. частин мови у присл. відбувається протягом усієї історії укр.мови, внаслідок чого з’явилося немало прислівникових сполучень, що зберігають зв’язок з частин мови: без кінця, до вподоби, до загину, все одно, у цілості, на світанку, поки що, в основному, з розгону.

Прислівникова конструкція – речення, словосполучення, сталий вислів, у якому прислівник виконує роль основного слова: Шкода тебе доню. Не там шкода, як не вигода.

Прислівникове словосполучення – словосполучення з прислівником у ролі головного члена слова: дуже швидко, надзвичайно складно, по-нашому тепло, разом з класом.

Прислівникові прийменники: близько, усупереч, уздовж, услід, навкруги, осторонь, уперед.