Завдання методики вивчення орфографії:

• ознайомитися з розділом методики навчання української мови, що визначає нори писемної форми мовлення;
• усвідомити завдання вивчення орфографії;
• осмислити поетапне, системне засвоєння правописного матеріалу в шкільному курсі мови;
• оволодіти ефективними методами, прийомами, засобами роботи над формуванням орфографічних умінь і навичок

Орфографія у шкільному курсі української мови пов’язує в практичних діях знання учнів з усіх розділів мовознавства: фонетики, будови слова і словотвору, лексики, морфології і синтаксису.

Ознайомлення з принципами української орфографії програмою не передбачено, проте вони лежать в основі методики навчання правопису: властивості орфографії визначають вибір методів і прийомів навчання. Формування орфографічних умінь викликає в учнів неабиякі труднощі.

У школі ставиться завдання: сформувати відносну орфографічну грамотність учнів. Її рівень визначається нормами оцінки, зазначеними у програмі.

Для досягнення основної мети - формування відносної орфографічної  грамотності – необхідно реалізувати такі завдання:

• ознайомлення учнів з основними орфографічними поняттями;
• сформувати на основі цих понять орфографічні вміння;
• навчити писати слова з орфограмами, що не перевіряються;
• сформувати у дітей потребу і вміння користуватися орфографічним словником;
• забезпечити необхідні умови для навчання орфографії.

Удосконалювати процес навчання мови можна тільки за умови засвоєння учнями загальних понять курсу, а саме основних наукових правописних термінів. Учень перестане бути безпомічними тоді, коли під час розпізнавання орфограми вдаватиметься до правил.

Механізм формування в учнів орфографічних умінь і навичок довготривалий. Це пов’язано з особливостями пам’яті, для якої характерні не лише влас­ності запам’ятовування і відтворення, а й забування. Тому методика оволодіння орфографією передбачає періодичну корекцію учнівської вправності на основі системи послідовно виконуваних дій.

Для навчання орфографії у шкільній практиці широко використовуються схеми, алгоритми та інші види наочності.

Ознаками для поділу загальної категорії диктантів на типи можуть бути:

1. мета виконуваної роботи;
2. характер відтворення учнями тексту (без змін, із заданими змінами);
3. спосіб (методика) проведення диктанту.

Залежно від мети виконуваної роботи диктанти бувають:

1. навчальними;
2. контрольними;

Залежно від того, який учні пишуть диктант (без змін чви зі змінами) диктанти поділяють на групи:

1. текстуальні (дослівні);
2. вибіркові;
3. вільні;
4. творчі;

Залежно від способу проведення навчальні диктанти поділяються на:

1. попереджувальні;
2. пояснювальні.