Синтаксис (гр. syntaxis — побудова, зв'язок, сполучення) — розділ граматики, який вивчає значення та будову словосполучень і речень.

Знання з синтаксису закладаються початковою школою, далі розширюються пропедевтичним курсом у 5 класі. Систематичне навчання цього розділу граматики здійснюється в 7-9 класах за програмою "Рідна мова" та в 8-9 класах за програмою "Українська мова". У класах (школах) з поглибленим вивченням української мови посилюється увага до функціональних властивостей різноманітних синтаксичних одиниць у текстах різних стилів, типів, жанрів. ^Методикою передбачається п'ять етапів навчання синтаксису: практичне ознайомлення з синтаксичними поняттями в початковій школі; пропедевтичне вивчення синтаксису в 5 класі; систематичний курс синтаксису; удосконалення комунікативних умінь і навичок учнів старшої школи на основі узагальнення відомостей про синтаксис української мови.

Зміст програм у мовній лінії передбачає засвоєння таких базових синтаксичних понять: словосполучення, головне і залежне слово, речення, головні члени речення (підмет і присудок), другорядні члени речення (додаток, означення, обставина), порядок слів у реченні, просте речення, однорідні члени речення, звертання, вставні слова, відокремлені члени речення, складне речення, сполучникове й безсполучникове складне речення, речення з прямою і непрямою мовою, складне синтаксичне ціле.

Синтаксичний розбір простого речення передбачає виконання таких завдань:

1. Визначити граматичну основу речення, встановити, що воно просте.

2. Визначити тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

3. Відзначити наявність чи відсутність емоційного забарвлення (окличне чи неокличне речення).

4. Проаналізувати склад речення:

за складом граматичної основи (двоскладне чи односкладне; якщо односкладне, визначити тип);

- за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення (поширене чи не поширене);

- за наявністю чи відсутністю всіх необхідних для розуміння смислу членів речення (повне чи неповне; якщо неповне, то назвати пропущені члени речення з контексту або з відповідної ситуації спілкування);

- за наявністю чи відсутністю ускладнювальних конструкцій (однорідних, відокремлених члені в речення, вставних слів, словосполучень, звертань, прямої мови).

5. Розібрати за членами речення, указати, чим вони виражені. Дотримуватися такого порядку: визначення граматичної основи, потім другорядних членів речення (якщо речення двоскладне, спочатку охарактеризувати другорядні члени речення, що входять до групи підмета, потім - до групи присудка).