Головна » 2012 Січень 31 » Подільські церкви "Притисько-Микільська"
16:39 Подільські церкви "Притисько-Микільська" | |
| Кроків за сто від північного входу у Фролівський монастир можна побачити Притиську-Микільську церкву. Тривалий час вона вважалася другою за давністю після Успенського храму мурованою парафіяльною церквою Подолу. Всі клірові (історико-статистичні) відомості Київської духовної консисторії засвідчують, що церкву побудовано 1631р. коштом київського міщанина Петра Залізний гріш. Проте деякі києвознавці ще наприкінці ХІХ ст. висловлювали сумніви щодо цієї дати. Приміром, на опублікованих тоді фрагментах величезної карти, складеної російським полковником І.Ушаковим у 1695 році, ця церква зображувалась як дерев’яна. Очевидно, Петро Залізний Гріш побудував дерев’яну церкву, а кам’яна постала на межі XVII – XVIII ст. за митрополита Варлаама Ясинського, активного будівничого церков на Подолі. Розібрану ж церкву не знищили, а перенесли до Старого Києва і знову зібрали під новим ім’ям – Златоустівська. Церковники дивну назву церкви – Притисько-Микільська – пояснюють такою легендою оповідають, що якось у церкву вночі заліз невдаха-злодій, позабирав у мішок церковне начинння і намагався вилізти у вікно, але образ чудотворного Миколи «притис» його до рами, і той дістав серцевий напад. Зрештою є й інше, вірогідніше пояснення. Притика – це дніпровий причал зниклої історичної річки Почайни, що протікала на Подолі. А Святого Миколая вважали покровителем купців і моряків. Притисько-Микільска церква була парафіяльним храмом родини сотника Сави Туптала, котрий у 1660-х роках переселився до Києва, придбавши навпроти цієї церкви мурований будинок у місцевого заможного міщанина. Син його – Данило, вихованець Києво-Могилянського колегіуму, в майбутньому Димитрій Ростовський, став творцем першого на східнослов’янських землях найпопулярнішого на той час біографічного словника видатних людей минулого – «Четьї Мінеї» (Житія Святих). Як один із найосвіченіших людей свого часу, Димитрій Ростовський був довіреною особою гетьмана Івана Самойловича та Івана Мазепи, київських митрополитів Мелетія Вуяхевича, Стефана Яворського і Варлаама Ясинського, ігуменом найбільших українських монастирів, а згодом митрополитом у Ростові Великому. Після визвольних змагань кінця 20-х років ХХ ст. ця церква стала одним із центрів автокефального православного руху. При ній служив третій автокефальний митрополит Іван Павловський. У радянський час її приміщення використовували як склад, а у 1980-х розпочали ремонт, але радше косметичний. Ще не встигли закінчити, як обвалилася баня, аж до підмурівку. Повернули її на місце за кілька років. Сьогодні Притисько-Микільська церква належить Українській православній церкві Київського патріархату. З площі навколо церкви бере початок однойменна Притисько-Микільська вуличка, що веде до Успенської соборної церкви. Фотогалерея:      | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |