Фразеологічну систему вважають проміжною, оскільки її одиниці народжуються в синтаксичній підсистемі на основі її правил реалізації, але функціонують вони в межах семантичної системи на правах паритету зі словом. Одиницями фразеологічної  системи є поліноми (многочлени), стійкі словосполучення, що відтворюються подібно до окремих слів. Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших – слова, словосполучення, речення, –  хоч вони мають з останніми немало спільного.

Ряд ознак зближують слово і фразеологічні одиниці: ті й інші не конструюються щоразу в процесі мовлення, а відтворюються як готові значеннєві одиниці; відзначаються стійкістю складу й структури; фразеологізми входять в синонімічні взаємини із словами і виконують синтаксичні функції певних частин мови. І все ж крім цих спільних рис, фразеологізми мають свою специфіку - особливу структуру:  1) у формі сурядного, підрядного словосполучення; 2)  у формі поєднання повнозначного слова зі службовим; 3)   формі речення.

Ознаками, які вирізняють слово, словосполучення, речення та фразеологізм, є: 1)  цілеоформленість слова й нарізнооформленість фразеологізму: морфеми як складові частини слова не можуть бути самостійними одиницями мови, компонентами ж фразеологічних одиниць є цілі слова з властивими їм формами словозміни, що здатні функціонувати і поза фразеологізмом; 2)   попри генетичну подібність фразеологізму до словосполучення чи речення, відтворюється він як цілісна структура, а не будується щоразу за певними синтаксичними моделями, як вільні словосполучення чи речення; 3)  від речення як синтаксичної одиниці фразеологічні одиниці типу речень відрізняються тим, що мають стабільне, відтворюване значення, вироблене у загальнонародному вжитку. В основі цього єдиного стабільного значення лежиь не поняття, а інші форми мислення, наприклад, судження. Існують різні класифікації фразеологізмів залежно від критеріїв, покладених в основу класифікації: семантичного, функціонального, граматичного, генетичного тощо.

На основі співвіднесеності семантики фразеологізму з семантикою його окремих компонентів В.В.Виноградов виділив три типи фразеологізмів: 1) фразеологічні зрощення, в яких цілісне значення фразеологізму невмотивоване значенням його компонентів (пекти раків, собаку з’їсти); 2) фразеологічні єдності, які мають зміст, опосередковано вмотивований значенням їх компонентів (прикусити язика, кров з молоком); 3) фразеологічні сполучення, які не становлять нерозривну єдність компонентів на зразок перших двох одиниць, а утворені аналітично (зачепити почуття, зачепити гордість, зачепити інтереси; жаль бере, страх бере, зло бере).

М.М.Шанський додав до цієї класифікації четвертий тип – фразеологічні вирази – семантично неподільні вирази, які складаються із слів з вільним значенням (Вовків боятися – в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить).

Л.А.Булаховський класифікував фразеологізми за джерелами походження: 1) прислів’я та приказки; 2) професіоналізми, які набули метафоричного вживання; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів; 4) цитати з біблійної літератури; 5) ремінісценції античної старовини; 6) переклади поширених іншомовних висловів; 7) крилаті вислови письменників; 8) влучні фрази видатних людей. Оскільки фразеологізм у певному відношенні є еквівалентом слова, його характеризують деякі властивості слова як елемента лексичної підсистеми: полісемія (роззявляти рота), синонімія (ні богу свічка, ні чорту кочерга; ні риба, ні м’ясо), антонімія (останню сорочку віддати; з батька шкуру здерти).  Фразеологізми утворюють проміжну систему лексичних многочленів, що за будовою належать до синтаксичної системи, а за умовами функціонування характеризуються як величини семантичної системи.