Гора «Щекавиця»

         Вона зберегла свою назву з прадавніх часів, коли за легендою, тут мешкав один із братів – засновників Києва. До монголо-татарської навали Щекавиця була частиною Подолу, де проживало кілька тисяч ремісників. За польсько-татрської навали Щекавиця гору приписали до замку – там розміщувалася державна адміністрація. Спочатку була незаселеною, а землю на ній використовували під ниву та сіножаті. Тут мали свої городи цеховики і батюшка церкви Успіння Богородиці Пирогощої. 1658 року, в час укладення Гадяцької угоди між Україною та Польщею, військо Івана Виговського використовувало Щекавицю як базу для вигнання московського війська зі Старого Києва. Козаки встановили на ній гармати і систематично обстрілювали московські позиції від району  майбутньої Андріївської церкви до Софії Київської, але змусити росіян залишити київської висоти їм так і не вдалося.

         На Щекавиці був похований переможець хозар «віщий» князь олег, який поклав початок київському княжінню династії Рюриковичів. За іншими припущеннями, його могила розташована в районі нинішньої університетської обсерваторії. За легендою, яку використав Олександр Пушкін у поемі «Песнь о вещем Олеге», саме на цій горі  князя вкусила змія, що вилізла із черепа його улюбленого коня.

         У 70-х роках XVIII ст. верхнє плато Щекавицької гори було відведене під подільські кладовища. Фактично це було перше міське кладовище Києва нового часу, бо доти кияни ховали на парафіяльних цвинтарях у середині міста.

         Щекавицьке кладовище – одне з найцінніших  з історичного погляду. Воно було місцем упокоєння корріних киян, знаменитих київських родин, діячів міського самоврядування, найзаможніших міщан: Балабух, Лакердів, Григоровичів-Барських, Митюків, Войтенків. Кожна з цих родин мала свої склепи. Тут були поховані також останні найвідоміші війти київського Подолу – Рибальський та Кисилівський.

         На цій горі знайшов останній прихисток  і знаменитий будівничий Подолу – архітектор Андрій Меленський. Відомий він передусім як автор колони Магдебурзького права над Хрещатицьким потічком. Його надгробок мав вигляд піраміди з урною біля підніжжя. Крім того, на Щекавиці поховані знаменитий український композитор XVIII ст. Артемій Ведель та видатні києвознавці брати Петро і Феофан Лебединцеви.

         Вершина гори має вулицю під назвою Олегівська, де можна побачити дерев’яні будівлі, які прикрашені різьбленими малюнками.

         Поряд з горою Щекавиця, знаходиться гора Татарка, на якій оселялися татарські сім’ї.

         На горі знаходиться церква Макарівська (у сучасному путівнику по Києву про неї сказано коротко: "Церква дерев’яна, побудована в 1897 р., ряд мальовничих ікон належить кисті народного художника України - Івана Сидоровича Ижакевича (1864-1962 р.). Розташована по вул. Стара Поляна, N46".)  та  мечеть Ар-Рахма (збудована протягом 1996—2000 років Духовним управлінням мусульман України поблизу історичного Щекавицького кладовища).

Фотогалерея: