Присудок – головний член двоскладного речення, граматично пов'язаний із підметом. Він виражає дію, процес, стан, сталу чи змінну ознаку предмета тощо. Тому присудок, крім питань що робить предмет? що робиться з предметом?, може відповісти на питання хто (що) він є? ким або чим він став? яким він є? що це таке? та ін.

Розрізняють простий і складений присудки. Простий присудок виражається способово-особовими формами дієслова чи їх еквівалентами. Наприклад: 1. Гаї шумлять – я слухаю (П.Тичина). 2. Ой ви, білі лебедоньки, голосні пісні, ви літайте, ви шугайте в рідній стороні (М.Рильський).

Присудок може в реченні словесно не виражатися. Його називають нульовим. Простий присудок може         ускладнюватися частками. Складені присудки поділяються на дієслівні та іменні [1; 172].