Головна » Статті » Сучасна українська літературна мова » Стилістика

Стилістичні функції паронімів і антонімів

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода – пригода, дефектний – дефективний, декваліфікація – дискваліфікація. До паронімів належать тільки ті слова, що мають невелику відмінність у вимові. Інколи в паронімів є спільна морфема: уява – уявлення, мова – мовлення. Семантичні зв’язки між паронімами можуть буті синонімічні (тяжкий – важкий), антонімічні (емігрант – іммігрант); вони можуть бути пов’язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант), належати до однієї тематичної групи (калина – малина).

Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості й семантичних контактах. Пароніми використовуються для створення каламбурів. Сфера вживання паронімів – публіцистика, художня література, усне розмовне мовлення. Паронімія для створення каламбурів виявляється набагато придатнішою, ніж омонімія, оскільки близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість змалювати яскравішу картину, насичену образами. Паронімія забезпечує музичність фрази

У цій же функції широко використовують пароніми в усній народній творчості: Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в зеленому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувся – цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою.

Ще одна функція паронімів – семантичне зіставлення. Два близькозвучних слова дають можливість виразніше зіставити якісь риси людини, рельєфніше описати події, явища тощо

 

Антоніми - дуже виразний стилістичний засіб мови. Вони потрібні в ній для відтворення контрастів, для побудови антитези, альтернативних запитань, епітетів-оксиморонів та ін. у художньому і публіцистичному стилях мови В лексиці усно-розмовній, художньо-белетристичній та суспільно-політичній прояви антонімії різноманітніші, а в офіційно-діловій та науковій обмеженіші. Термінологічний великою мірою характер лексики останніх двох стилів звужує можливості не тільки антонімії, а й синонімії та полісемії. Своєрідним проявом антонімії (як правило, однокореневої) тут є наявність термінів, що позначають протилежні явища, процеси (циклон - антициклон, залежність - незалежність).

У системі виразових засобів мови антоніми відіграють досить важливу роль. Це зумовлюється насамперед тим, що вони допомагають створити контрастну характеристику образів, предметів, явищ: «Подумати тільки: на вогні, вкраденому для людей Прометеєм, люди спалили Джордано Бруно»

В офіційно-діловому стилі антоніми також, хоч і рідко, але все-таки вживаються, бо й тут часом є потреба щось протиставити чи зіставити: «Говорячи про ініціативу щодо переселення німців з Росії в південні області України, Президент зазначив, що йдеться не про якесь запрошення, а лише про відновлення історичних прав репресованого народу, який свого часу проживав у п'яти областях України»

Науковий стиль, а особливо його різновиди теж використовують антоніми як засіб відтворення шляху логічних роздумів, як засіб посилення впливу на сприймача інформації: «Енергію можна одержувати й від морських електростанцій. Енергія припливів і відпливів - один із не багатьох видів енергії, не зобов'язаних своїм походженням теплу сонячних променів. Піднімання хвилі зумовлене силою тяжіння Місяця й Сонця. В кожній точці океану ця сила в шість мільйонів разів менша за силу тяжіння води, але, підсумована по всій його поверхні, вона становить гігантську величину» (О. Меркулов).

Часом елементи (лексичні, синтаксичні, фразеологічні) офіційно-ділової та наукової мови використовуються в текстах художньо-белетристичного й публіцистичного стилів: «Лексикон цього безсумнівно талановитого хлопчика досить твердо вклався в два слова: «гам-гам», причому цих слів він не пускає на вітер, а проводить їх у життя» (В. Чечвянський).

Найбільше застосування як стилістичний засіб антонімія знаходить у публіцистичному та художньому стилях. Тут вона дає невичерпні можливості для створення картин, у яких використовується пряме й переносне значення слова, різке й несподіване зіткнення різнорідних понять, зокрема в заголовках: «Війна і мир», «Батьки і діти», «Друзі й вороги», «Угору по сходах, що ведуть униз»

Часом у ролі антонімічних заголовків виступають і семантично розмежовані на протилежні поняття синоніми: «Базар як дзеркало ринку».

Категорія: Стилістика | Додав: StudentSun (28.08.2015)
Переглядів: 3072 | Теги: Стилістика | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]