Фігури кількості — менш продуктивний і малочастотний тип фігур. До фігур кількості належать фігури, що виникли на зіставленні двох різнорідних предметів зі спільною для них
кількісною ознакою. Ця спільна ознака є характерною для одного із зіставлюваних предметів. Якщо вона приписується предмету більшою мірою, то виникає гіпербола, якщо меншою мірою — виникає
мейозис, різновидом якого є літота.
Гіпербола (від. гр. ЬурегЬоШ — жену через щось) — образнее перебільшення, яке виявляється в тому, що якась ознака приписується предмету такою мірою, якою вона реально йому не властива і не може бути властивою. Основне призначення гіперболи — звернути увагу на цей предмет, підкреслити позитивні чи негативні якості. Гіперболізуються такі ознаки, як розмір, колір, сила, кількість тощо. Гіпербола як засіб експресивності поширена в художньому та уснорозмовному стилях: умру зі сміху, збожеволію від роботи. Про гіперболу О. Потебеня писав так: «Гіпербола є
результат нібито оп’яніння почуттям, яке заважає бачити речі в їхніх справжніх розмірах. Тому вона рідко, лише у виняткових випадках, зустрічається у людей тверезої й спокійної
спостережливості. Якщо згадане почуття не може захопити слухача, то гіпербола стає звичайною брехнею»

Мейозис (від гр. теіозіз — зменшення) — протилежна гіперболі фігура, суть якої полягає у применшенні ознак предмета з тим, щоб підкреслити його нікчемність.
В усному мовленні це такі стійкі вирази, як /// гроша, ні копійки, нікуди не годиться, нікому не треба, на макове зерня тощо.
Літота (від гр. Іііоіез — простота) — різновид мейозису, зумисне применшення якоїсь ознаки шляхом повного чи часткового її заперечення. Літота є виразом погляду на третю істоту між іншими і зневаги до неї (О. Потебня). Наприклад: У цій же річці чаплі по коліно (Л. Костенко); Йому аби за скелю зачепитись, що аж за комір сиплються зірки; Але ж яке ревіння
безнастанне! Це описать — зламається перо (Л. Костенко). Гіпербола як перебільшення ознаки тісно пов’язана з метафорою. Таку гіперболу називають метафоричною фігурою. Кожна образна метафора має в собі якусь частку гіперболи, тому що сам факт метафоризації якоїсь ознаки виділяє її і збільшує на тлі неактуальних ознак. Наприклад: Які тут не прокочувались орди! Яка пройшла по землях цих біда! Мечем і кров’ю писані кросворди ніхто у лее повік нерозгада (Л. Костенко); О семигори горя, цвинтар велій; Я — магма магми, голос болю болю (В. Стус).