Серед навчальними лінгвістичними дисциплінами стилістика є завершальною. Звертаючись до мовних одиниць, використовуваних у фонетиці, лексикології та граматиці, стилістика в першу чергу висвітлює їх виражальні функції, у той час, як попередні розділи вивчають природу, сутність, форми цих одиниць.

            Ґрунтовні знання названих рівнів мовної структури дає можливість визначити стилістично марковані чи потенціально значущі з цього погляду одиниці. У курсі стилістики розглядається їх функціональний аспект, реалізації в усному та писемному мовленні.

            Стилістика вивчає мовні засоби не лише емоційно-експресивного, а й  інтелектуального та художньо-естетичного змісту. Стилістика (і лінгвостилістика) – це розділ мовознавства, що вивчає:

1.                закономірності існування і структурну організацію функціональних стилів;

2.                мовні одиниці з погляду додаткового експресивно-стилістичного забарвлення;

3.                цілеспрямований вибір мовних засобів, який відповідає стильовим і стилістичним нормам.

Предметом стилістики національної мови є й її стилістична система і наука про неї

 Ширше предмет лінгвостилістики охоплює:

1.                засвоєння теоретичних засад курсу, основних понять і категорій;

2.                вивчення стилістичних ознак ресурсів мови;

3.                використання стилістичних засобів для експресивного вираження змісту мовлення;

4.                розкриття закономірностей функціонування української мови в різних сферах суспільного життя;

5.                  характеристика   стилів  української літературної мови, визначення їх системності;

6.                формування мовного чуття та естетичного смаку мовців;

7.                піднесення рівня культури мовного спілкування.

Основними методологічними принципами стилістики є  загальні  філософські положення про мову як вид і результат суспільно усвідомленої діяльності людини.

            Ці положення зорієнтовані на те, що українська мова є породженням виробничої і духової діяльності українського народу, несе в собі його історичну пам’ять і розвиває його ментальність (=мораль і етика людини + ставлення людини до себе + до суспільства + тотожність світосприйняття). Тому наукові галузі про український етнос, його історію, мову, літературу, культуру, політику є підґрунтям наукової стилістики української мови. Філософське положення про зв’язок ідеального і матеріального проектується в мові на взаємовідношення змісту (семантики) одиниць матеріального рівня (морфем, словоформ, конструкцій).

У лінгвостилістичних дослідженнях останніх років переважає науковий інтерес до функціональної стилістики, зокрема до мовленнєвої системності функціонального  стилю .