Головна » Статті » Сучасна українська літературна мова » Стилістика

Порядок слів у реченні

Караман С.:

Порядком слів у реченні називається розташування їх по відношенню одне до одного.

Порядок розташування слів у реченні в українській мові вільний, бо за членами речення не закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі немає правил слово порядку в реченні. Наприклад:

  • Перший екзамен усний, другий – письмовий.
  • Перший екзамен письмовий, другий – усний.

Розрізняють два типи порядку слів:

а) прямий, або звичайний

б) зворотний, або інверсійний (від. лат. inversion – перегортання, перестановка).

При прямому порядку слів кожне слово має тільки своє основне значення. Слово, що стоїть не на звичайному для нього місці, набирає якогось додаткового значення.

При прямому порядку слів підмет стоїть присудком, а при зворотному – присудок перед підметом; додаток при прямому стоїть після підпорядковувального слова, а при зворотному – перед ним; узгоджене означення при прямому  порядку слів вживається перед означуваним словом, при зворотному – після цього; неузгоджене означення при прямому порядку слів стоїть після означуваного слова,  а при зворотному – перед ним. Місце обставин залежить від їхнього значення та морфологічного вираження: Сонце зараз було схоже на згасаюче в осиротілому полі осіннє багатство (М.Стельмах).

З погляду комунікативного в реченні на початку ставиться «відоме», під кінець – «нове». Але в оповідній манері про якісь події прямим порядком є такий, коли на початку розповіді ставиться присудок, і тільки в  діалозі підмет передує присудку. Наприклад:

Марія трималася як дома. Зібрала на стіл чай, запросила.

  • Адже я донька, - пояснила вона Тургенєву. – Тарас Григорович сам узяв мене в доні. Отже, я у батька. А ви, тату, пам’ятаєте свою обіцянку – ваш автопортрет подарувати? Можна, я Івану Сергійовичу покажу? І ваш альбом з малюнками.
  • А оце бачите? – спитав Шевченко Тургенєва, показуючи маленьку книжечку. – Оце сюди я писав у неволі вірші і ховав за халявою (О.Іваненко)

Здебільшого речення будуються так, щоб у них було і «відоме» співрозмовникам (його ставлять на перше  місце), і «нове». Поділ речень на дві частини називають актуальним членуванням. Актуальне – це істотне для конкретної ситуації чи контексту. Його не слід сплутувати із синтаксичним членуванням речення, при якому виділяють підмет і присудок, а також другорядні члени речення, які синтаксично пов’язані з підметом і присудком.

Актуальне членування встановлює не члени речення, а компоненти його смислового членування. За смисловими ознаками речення поділяється на дві частини: вихідну, яку ще називають темою,і  заключну, яку іменують ремою.

Тема – це основа повідомлення, в якій міститься те, з чого виходить мовець. У ремі передається щось нове, те, що становить основний зміст повідомлення.

З погляду смислового найголовнішою у реченні є рема. Речення без реми не існує. Тема не обов’язкова. Її, наприклад, немає у таких висловлюваннях: Додому приїхали. Прийшла весна. У них увесь склад речення позначає нове, тобто є ремою. Такі речення функціонують із значення констатації. Їх називають нерозчленованими реченнями.

Поділ речень на тему і рему ґрунтується на застосуванні логічного наголосу.

Логічний наголос – важливий виражальний засіб усного мовлення; виділення у реченні за допомогою посиленого голосу одного зі слів.

У кожному тексті є слова, на які падає логічний наголос. Ці слова називають дійову особу, про яку вперше говориться, яка вперше вступає в дію. наголошуватися можуть слова, які позначають осіб, предмети, конкретні чи абстрактні поняття. Якщо ж у тексті вони повторюються, то ніколи не виділяються наголосом. залежно від логічного наголосу тема і рема можуть мінятися місцями[1; 167 – 169].

 

В українській мові порядок слів вважається вільним, тобто не існує певного місця у реченні за тим чи іншим його членом. Вільний порядок слів значить, що кожне речення може мати різні варіанти, наприклад: Ця прогулянка розрахована лише на три години. Розрахована ця прогулянка лише на три години. Лише на три години розрахована ця прогулянка.

Існує прямий і непрямий порядок слів, або інверсія. 

Прямий порядок слів домінує у мові. Він вважається нейтральним і є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів.

Прямий порядок слів властивий усім стилям мовлення, особливо науковому, офіційно-діловому й публіцистичному. Він вважається стилістично нейтральним, оскільки прямий порядок забезпечує висловлювання загального змісту речення без спеціального акцентування логічних чи стилістичних елементів.

Висловлюючи думку в усній чи письмовій формі, слова в реченні можна ставити як у прямому, так і в зворотному порядку.

У реченні при зворотному порядку слів підмет стоїть після присудка, узгоджене означення – після означуваного слова, неузгоджене означення – перед означуваним словом, додаток – перед пояснювальним словом, обставина способу дії – після присудка. Такий порядок слів найчастіше використовується для логічного виділення окремих членів речення, для надання висловлюванню додаткового смислового відтінку або стилістичного забарвлення, а також для збереження ритму в художньому стилі, особливо в поезії.

Зворотний порядок слів є засобом художнього зображення дійсності – інверсія.

Інверсія спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному й художньому стилях.

Неозначено-особові речення[1] характерні тим, що виконавець дії не називається з якихось причин, невідомий або не становить інтересу. Головний член у таких реченнях являє собою дієслово в III особі множини. Поширені в розмовному мовленні й у художньому стилі, рідше в публіцистиці й у наукових текстах:

Що ж там  подейкують на базарі? Які там новини?
(Ю.Смолич).

Подейкували про можливий прихід військ Наливайка.
(І.Ле)

Однорідні члени речення – це члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, перебувають у тих самих синтаксичних відношеннях з якимсь іншим членом речення й поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення:

Президент в інтерв’ю з журналістами прокоментував останні політичні події у країні та спростувавповідомлення деяких ЗМІ щодо кадрових змін в органах державної влади.

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, ЗакономУкраїни “Про відпустки”, КЗпП України, іншими законами та нормативними актами України.

Розроблено правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення міськихприміськихміжміських і міжнародних перевезень пасажирів.

Речення з однорідними членами найчастіше вживаються в книжному мовленні. В офіційно-діловому, науковому й публіцистичному стилях вони використовуються для передачі точного, логічного викладу думок, класифікації предметів і явищ, виділення й уточнення їх суттєвих ознак тощо. У художньому і зрідка в публіцистичному стилях однорідні члени речення виражають емоційно-експресивне забарвлення тексту, поєднання логічно несумісних понять, створення контрастних картин, метафоричних порівнянь тощо:

Жоден м’яз не ворухнувся тільки на молодомубез єдиної зморшки, обличчі Михайлика, яке не знало ще – ні сміху, ні горя, ні бритви, ні ляпаса – нічогісінько. (О.Ільченко).

Поєднання однорідних членів речення служить засобом лаконічної портретної характеристики художнього образу.

Зворотний порядок слів робить мову урочистішою. Його часто використовують у художньому стилі. Використання непрямого порядку слів у науковому та офіційно-діловому стилі виправдане лише в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок (тоді присудок ставиться перед підметом).

 


[1] Неозначено-особовими називаються односкладні речення, головний член яких означає дію, виконувану невизначеною особою

Категорія: Стилістика | Додав: StudentSun (30.08.2015)
Переглядів: 6576 | Теги: Стилістика | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]