Головна » Статті » Сучасна українська літературна мова » Стилістика

Омоніми як матеріал версифікацій та каламбурів

Омоніми гр. omos – „однаковий” та onyma – „ім’я” – слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні за значенням: баня лазня – баня купол, маківка; ключ джерело – ключ низка птахів у польоті; коса мис, відміль – коса знаряддя праці – коса вид зачіски; стигнути дозрівати – стигнути холонути; боронити захищати – боронити перешкоджати

Лексичні омоніми поділяються на дві групи. Повні абсолютні омоніми – це слова, звуковий склад яких збігається в усіх граматичних формах: газ – стан речовини і газ – шовкова прозора тканина; моторний – такий, що приводиться в рух мотором і моторний – швидкий, прудкий. Неповні часткові омоніми – слова, що збігаються за звуковим складом лише в окремих граматичних формах: слова вік, жаль, слід, шкода можуть бути як іменниками, так і прислівниками.

Різновидами неповних омонімів є омоформи, омофони й омографи. Омоформи – слова, що мають однаковий звуковий склад лише в певній граматичній формі: віз, мати іменник і дієслово; злий прикметник і дієслово; три числівник і дієслово; долі іменник і прислівник. Омофони – слова, що збігаються у звучанні, але мають різне значення й написання мене – мине; лежу – лижу; греби – гриби; роман — Роман; надія – Надія. В українській мові омофонів не дуже багато, що зумовлюється особливостями її фонетичної системи. Омографи – різні заначенням та вимовою слова, що мають однакове написання доро’га – дорога’

Омоніми відіграють важливу роль як засіб словесної гри, матеріал для створення каламбурів і дотепів. В омонімії майстрів слова приваблює суперечність між формою і змістом – адже це слова однакові за звучанням і водночас різні за значенням. У ділових та наукових текстах омоніми зі стилістичною метою не використовуються, що залежить від специфіки й призначення цих стилів. Але омоніми, особливо ті, що виникли на рідному ґрунті внаслідок розпаду семантичної єдності, широко вживаються у художній літературі, фольклорі, в усному мовленні, публіцистиці. Вони увиразнюють думку, а часом надають мовленню іронічного, гумористичного чи сатиричного забарвлення. А наприкінці поетичних рядків омоніми часто не лише римуються, але й наповнюються особливою виразністю:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти.

Виростав вас, доглядав вас.

Де ж мені вас діти Т.Шевченко

У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів, образності вислову, наприклад: Погана та мати, що не хоче дітей мати; Три разів три - дірка буде. Але все-таки основною стилістичною функцією омонімів є досягнення жартівливого, іронічного ефекту на основі словесної гри пародійного спрямування. Омоніми вводяться в контекст із спеціальною метою створення дотепності, гострослів’я.

Категорія: Стилістика | Додав: StudentSun (28.08.2015)
Переглядів: 1031 | Теги: Стилістика | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]