Проблема лінгводидактичних принципів у навчанні мови та розв'язання (пізнавально-практична спрямованість навчання мови; функціонально-комунікативна спрямованість навчання мови; вивчення мови у структурній цілісності, з обов'язковим пізнанням її рівнів; активізація взаємовпливу навчання мови і розвитку мислення та мовлення; використання мовленнєвої практики для засвоєння теорії мови і, навпаки, - теорії мови для розвитку мовлення).

До принципів навчання мови належать 1) пізнавально-практична спрямованість навчання мови; 2) комунікативну і функціонально-стилістичну спрямованість навчання мови; 3) вивчення мови у структурній цілісності, з обов'язковим пізнанням її рівнів; 4) вивчення мовних явищ в єдності форми і змісту; 5) вивчення мови у міжрівневих, внутрішньорівневих та міжпредметних взаємозв'язках; 6) активізацію взаємовпливу навчання мови і розвитку мислення та мовлення; 7) використання мовленнєвої практики для засвоєння теорії мови і, навпаки, – теорії мови для розвитку мовлення; 8) оптимальну реалізацію принципів усіх компонентів навчання в єдності для досягнення мети.

Функціонально-комунікативний принцип вимагає розкриття функцій мовних одиниць у висловлюваннях різних типів, стилів і жанрів під час спілкування. Функції мовних одиниць осмислюються і засвоюються під час аудіювання, читання, гово­ріння і письма. Отже, необхідна робота з текстом, що знайшло відображення в комунікативній змістовій лінії програми.

Принцип використання мовленнєвої практики для засвоєння теорії мови і, навпаки, – теорії мови для розвитку мовлення містить у своєму формулюванні основні вимоги до організації навчання української мови  в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль).

Ці принципи забезпечують мовленнєвий розвиток учнів, активізують пізнавально-комунікативні здібності, стимулюють словесне самовдосконалення школярів, що спонукає до творчості, збуджує інтерес