Головна » Статті » Методика навчання української мови » Теоретичний матеріал

Методика навчання пунктуації у школі

 

Пунктуація - (від лат. punktum крапка) - це сукупність розділових знаків і система усталених правил їх уживання. Навчання пунктуації вимагає від учителя обов'язкового врахування значення пунктуації та її теоретичних основ, від чого великою мірою залежить вибір методів і прийомів.Пунктуаційна грамотність ґрунтується також на розумінні функції кожного розділового знака. Так, крапка означає завершеність розповідного речення; знак питання вказує на питальний характер речення, у кінці якого він ставиться; знак оклику вказує па емоційний характер речення; кома розмежовує однорідні синтаксичні елементи: однорідні члени речення, супідрядні речення, предикативні частини безсполучникового складного чи складносурядного речення; крапка з комою виконує функцію знака, що стоїть між крапкою і комою; двокрапка - попередження про подальше перерахування однорідних членів речення, пояснення першої частини безсполучникового складного речення); тире - знак паузи в середині речення, що вказує па причину, наслідок, швидку зміну подій; дужки служать для виділення вставлених речень, авторських ремарок, указівок па джерело цитати; лапки вживаються для виділення цитат, умовних назв, прямої мови. Деякі лінгвісти вважають особливим розділовим знаком абзац.Уже в початковій школі під час роботи над текстом звертається увага на те, що речення відділяються одне від одного розділовими знаками, а вибір знака залежить від призначення речення, його інтонації. У подальшому правильна організація процесу навчання пунктуації ґрунтується на розумінні вчителем принципів української пунктуації, на яких побудовані пунктуаційні правила. У свою чергу, знання пунктуаційних правил і неухильне їх дотримання допомагає точно передати думку на письмі, швидко і правильно зрозуміти написане. Отже, в основу правил пунктуації покладено три принципи: 1) логічний (смисловий); 2) структурно-синтаксичний (формально-граматичний); 3) інтонаційний.Це означає, що правила пунктуації передбачають необхідність відображення на письмі за допомогою розділових знаків таких ознак усного мовлення, як його смислове членування, синтаксична структура та інтонаційне оформлення. Наприклад: крапка в кінці речення є свідченням членування тексту на відносно закінчені за смислом висловлювання; крапка членує текст на речення; одночасно крапка вказує на таку інтонаційну особливість усного мовлення, як пониження тону речення, що означає його кінець.

 Завдання методики пунктуації.

□ розкрити значення пунктуації та розділових знаків у писемному мовленні;

□ забезпечити свідоме засвоєння пунктуаційних правил, передбачених програмою;

□ виробити в учнів уміння й навички пунктуаційно правильно оформляти просте й складне речення, обґрунтовуючи свій вибір;

□ навчити учнів передавати на письмі діалогічне мовлення, цитувати чужі висловлювання;

□ розвивати пунктуаційну пильність;

□ виробляти вміння виправляти свої та чужі помилки, спираючись на вивчені правила та враховуючи мету спілкування

Категорія: Теоретичний матеріал | Додав: StudentSun (11.07.2015)
Переглядів: 332 | Теги: методика мови | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]