Головна » Статті » Методика навчання української мови » Теоретичний матеріал

3міст уроку української мови. Вимоги до змісту сучасного уроку

 

3міст уроку української мови. Вимоги до змісту сучасного уроку (лінгводидактичні, науковий рівень, оптимальність і змісту, єдність навчання і виховання, зв'язок змісту уроку з життям).

Урок є основною формою навчально-виховного процесу одного і того колективу учнів за певною програмою. За оптимальної організації він забезпечує міцне й усвідомлене засвоєння навчального матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Сучасний урок мови — це насамперед урок, на якому вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його творчий потенціал з метою активного розумового розвитку, глибокого й усвідомленого засвоєння лінгвістичних знань, формування комунікативної компетентності та морально-вольових якостей, відтак — виховання мовної особистості.

Сучасний урок української мови — поліфункціональне, багатоаспектне явище в навчально-виховному процесі. Він характеризується низкою особливостей.

Найголовніша його особливість — виховання мовної особистості, національно свідомого громадянина України. На уроці реалізуються комунікативно-діяльнісний, українознавчий, функціонально-стилістичний та інші аспекти навчання мови. Саме він забезпечує комплексний підхід до навчання і виховання, реалізацію найголовніших цілей — дидактично-розвивальної та виховної. На уроці розкривається краса й багатство української мови та створюються умови для їх засвоєння учнями і користування у своїй комунікативній діяльності.

Сучасний урок слід розглядати як складну організаційно-педагогічну систему, що включає взаємопов'язані і взаємозумовлені компоненти, у центрі якої иаходяться суб'єкти навчально-виховного процесу — учитель і учні.

Для сучасного уроку характерне широке коло завдань. Він має бути спрямований на формування особистості учня, давати школярам загальний розвиток через засвоєння спеціальних знань, передбачених шкільною програмою з мови, розвивати їх пізнавальні й творчі здібності.

Зв'язок змісту уроків із життям можна розглядати у вузькому і широкому аспектах. Звужене розуміння цього питання зводиться до опори на знання учнів теорії предмета (відомості з лексики, фонетики, словотвору, граматики і стилістики), яка е основою формування практичних умінь і навичок — орфографічних, пунктуаційних, мовленнєвих. Проте знання однієї лише теорії ще не забезпечує належного розвитку учнів, достатньої грамотності і культури їхнього мовлення. Потрібна інтенсивна практика — виконання стрункої системи різноманітних завдань і вправ.

Під зв'язком навчання мови з життям у широкому аспекті розуміють формування в учнів умінь і навичок застосовувати (використовувати) у практичній роботі набуті в школі знання. Йдеться, зокрема, про вміння і навички зв'язного усного і писемного мовлення, навички швидкого і свідомого читання, вміння виступати з доповіддю, в дебатах, вести ділове листування тощо.

Шкільна практика, педагогічний досвід, набутий учителями-словесниками, дозволяють визначити основні види зв'язку навчання мови з життям. Найважливіший з них — це розкриття ролі і значення наукових знань з предмета в житті, в мовленнєвій практиці учнів. Тут доцільною є попередня орієнтація учнів у життєвому і практичному значенні виучуваного питання. Звичайно, вивчення далеко не всіх питань шкільного курсу української мови повинне починатися з розкриття їх практичного значення. При цьому слід ураховувати суть самої теми, організацію уроку, зміст і характер майбутньої роботи. Так, під час вивчення синонімів указується, що вміле користування ними збагачує мовлення, допомагає точніше, виразніше висловити думку, уникнути невиправданого повторення тих самих слів, однотипних зворотів і синтаксичних конструкцій. Важливе практичне значення має також знання поділу іменників на відміни, числівників — на групи, чітке розрізнення видів дієслів, простих і складних речень. Без цього, власне, навряд чи можна свідомо користуватися орфографічними і пунктуаційними правилами.

Зв'язок уроків української мови з життям досягається посиленням практичної спрямованості в проведенні занять. Економне розкриття теми, усунення невиправданих повторень і дублювань дає змогу займатися на уроці найбільш істотним і потрібним — розвитком усного і писемного мовлення учнів.

Науковий рівень змісту уроку визначає насамперед теоретична (лінгвістична) основа, на яку спирається вивчення предмета. Теоретичні відомості з мови повинні являти собою коротко і в доступній формі викладену наукову граматику. Урок, проведений на недостатньому або низькому рівні той, коли вчитель ігнорує сучасне розуміння мовних явищ і понять, граматичних категорій, форм. Наукові основи уроку мови в загальноосвітній школі, який за своєю метою (дидактичною, розвиваючою, виховною), змістом, структурою і методами навчання відповідає найновішим досягненням теорії й практики роботи в школі.

Категорія: Теоретичний матеріал | Додав: StudentSun (11.07.2015)
Переглядів: 1468 | Теги: методика мови | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]