Помилки можна класифікувати за різними принципами. Ix загальна (груба) класифікація базується на відхиленнях від постулата редагування, а детальна (видавнича) — враховує  відхилення одночасно від видів i типів норм, а також структуру повідомлення.

Інформаційні помилки

Серед інформаційних можна виділити помилки в контекстній, реципієнтській та суспільній інформації. Бувають також помилки, пов'язані з кількістю інформації в інформаційній одиниці повідомлення.

Модальні помилки. Генеруючи текст, автори в переважній більшості випадків знають, у якому відношенні до дійсності перебуває ix повідомлення. Проте іноді, визначаючи таке відношення, i caмi автори можуть помилятися, наприклад, коли видають наукову гіпотезу за фактичний стан речей (наприклад роботи про ефір в науковій літературі кінця XIX — початку XX ст.). Трапляється й так, що деколи caмi реципієнти помилково сприймають модальність повідомлення. Так, майже завжди як реакцію на першоквітневі рецепти на позбавлення від облисіння 3MI упродовж одного чи двох місяців отримують обурені листи реципієнта про неефективність пропонованих засобів. В icтopii 3MI відомі також i такі випадки orpixiв у неправильному поданні модальності, які призводили до важких, а навіть i летальних, наслідків.

Фактичні помилки. Окремим підвидом модальних помилок є фактичні. До ix числа належать такі твердження, модальністю яких є реальність, проте і висловлювання — хибні.

Темпоральні помилки. Ці помилки виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу в світі, описуваному в повідомленні (реальному, псевдореаль­ному чи ірреальному).

Локальні помилки. Виникають внаслідок відхилення місця, вказаного у повідомленні, від місця в cвіті, описуваному в повідомленні (реальному, псевдореальному чи ірреальному).

Ситуативні помилки. Виникають внаслідок відхилення ситуації, вказаної в повідомленні, від ситуації в свiтi, описуваної в повідомленні (реальному, псевдо­реальному чи ірреальному). Можуть виникати також внаслідок відхилення ситуації, на яку під час сприйняття повідомлення реципієнтами розраховував автор, від ситуації, яка виникла у час його сприйняття насправді.

Семіотичні помилки

Кодувальні помилки. Кодувалыні помилки полягають у тому, що в коді знака (слова) є відхилення від норми. Тому кодувальними помилками є, наприклад, більша частина спотворень. Кодувальні помилки можуть бути й складнішими.

Відображувальні помилки. Ці помилки полягають у тому, що у реципієнта при сприйманні знака виникає інший відображений образ, ніж в автора повідомлення.

Значенневі помилки. Цi помилки полягають у тому, що автори замість потрібних вживають слова з іншими значеннями.

Тезаурусні помилки

Помилки стосовно тезауруса виникають у реципієнтів тоді, коли в повідомленні вживають знаки (слова), які відсутні в їх тезаурусі або не мають жодних зв'язків з іншими словами тезауруса. Такі помилки можна назвати ще релятивними (вони є помилками лише стосовно якоїсь певної групи реципієнтів).

Сприйняттєві помилки

Cnpuйняттєві помилки виникають лише в момент первинного сприймання повідомлення. У процесі остаточного сприймання вони, як правило, зникають.

Атенційні помилки

Атенційні помилки виникають внаслідок порушення в повідомленні контактної функції мови й переключення реципієнтами уваги на інші об'єкти. Ці помилки пов'язані з волею реципієнта щодо сприйняття: автор намагається змусити реципієнтів сприймати повідомлення, а реципієнти або не почали його сприймати, або, розпочавши, припинили внаслідок переключення уваги. Наявність таких помилок особливо небезпечна для тих повідомлень, що розраховані на випадкове сприйняття (рекламні, агітаційні та пропагандистські).

Копіювальні помилки (спотворення)

Означення. Копіювальні помилки (спотворення) виникають тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у 3MI після редагування, проект видання передають каналами зв'язку iз 3MI у друкарню тощо). Для пошуку й видалення з повідомлення спотворень у видавничій справі проводять коректуру.

Виділяють два типи спотворень: внутрілексемні та полілексемні. Внутрілексемне спотворення — це ланцюжок ліmep у межах слова в копії повідомлення від nepшої ix розбіжності стосовно оригіналу до найближчого збігання. Полілексемне спотворення — це ланцюжок літер у копії повідомлення (у межах усього повідомлення) стосовно його оригіналу від nepшої ix розбіжності до найближчого збігання.

Джерела виникнення спотворень. Джерелами виникнення спотворень можуть бути інструментальні (технічні, програми, інформаційні) засоби або персонал.

Інструментальні засоби бувають джерелом виникнення спотворень у сотні чи тисячі разів раніше, ніж персонал. Правда, внаслідок поломок інструментальні засоби рідко, але також можуть вести до появи великої кількості системних спотворень.

Причини виникнення спотворень. Причини виникнення спотворень відносять до таких етапів опрацювання повідомлень:

—     сприймання (читання) уривка тексту (20—35%);

—     інтерпретація уривка тексту, що пов'язана з процесом його запам'ятовування, коли вступає в дію механізм асоціацій (20—35%);

—     відтворення, тобто набирання уривка тексту на клавіатурі (20—25%);

—     слідкування за наступним уривком тексту, пов'язане з процесом фіксації та переключення уваги (20—25%).

Отож, причинами появи спотворень найчастіше бувають скиди під час сприймання та інтерпретації інформації.

Нормативні помилки

Нормативні помилки виникають тоді, коли в повідомленні є відхилення від конкретних норм, встановлених суспільством (конкретною державою).

Видавнича класифкація помилок

Один з можливих піходів до видавничої класифікації помилок подано на рис. 7-1. Такий метод класифікації базується одночасно на видах норм, типах норм i компонентах будови повідомлення. У результаті, класифікація є фасетною, тримірною. Клифікація встановлює, що при описі кожної помилки слід вказувати три її характеристики: вид i тип порушених норм, а також вид компонентів видання, в яких допущена помилка. При потребі класифікація може бути суттєво деталізована за рахунок виділення норм для різних piвнів (інформаційних, композиційних, лінгвістичних, логічних). Серед недоліків такої класифікації є те, що не вci отримані в результаті поділу на рис. 7-1 типи помилок можуть мати конкретний відповідник, тобто не вci "кубики" є "заповненими" (наприклад, "кубик" на перетині лінгвістичних норм i формул виявиться незаповненим).

Контрольні запитання

1. Загальна класифікація помилок.
2. Видавнича класифікація помилок.
3. Види помилок з прикладами.

Список рекомендованої літератури

 1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

 2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

 3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

 4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

 5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.