Роблячи зауваження, редактор може написати, що у автора добре. Коли править, він зосереджений тільки на негативному.

Навіть тоді, коли редактор не може обійтися без правки, він неодмінно повинен розглядати її лише як пропозицію авторові, яку автор може прийняти чи знехтувати нею.

Краще за все, якщо текст за зауваженнями редактора правитиме сам автор.

Умови правки:

1. Не починати правку, не ознайомившись із текстом в цілому.
2. Правити лише після того, як поставлена й точно сформульована причина незадовільності тексту.
3. Правлячи, не виходити за рамки допущеного редакторського втручання до авторського оригіналу.
4. Вносити мінімум правок, намагаючись як можна менше віддалятися від авторського тексту, і користуватися для правок авторськими мовними засобами.
5. Не застрягати на важких місцях, а повертатися до них, коли правка усього тексту буде завершена.
6. Піддавати гострій критиці, ставити під сумнів власні пропозиції й поправки.
7. Намагатися вгадати наперед можливі заперечення автора, і підшукувати підстави для їх спростування.
8. Узгодити усі виправлення з автором, вислухавши усі його зауваження.
9. Враховувати різні підходи й ставлення авторів до редакторської правки.
10. Умова технічного характеру. Подумки продумати усю правку фрази, до того, як внести її на папір. 

Список рекомендованої літератури

 1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

 2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

 3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

 4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

 5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.