Головна » 2012 » Лютий » 3 » Знайти компроміс
18:33 Знайти компроміс | |
| Багато батьків переконані у тому, що використовувати заборону в процесі виховання дисциплінованості синів та доньок найпростіше. Найефективніше, мовляв, сказав «не можна», та й усе. Однак насправді заборона потребує більших зусиль і емоційних сил, ніж дозвіл. Тому завжди краще намагатися домовитися і знайти компроміс. Іноді вимоги можуть суперечити важливим потребам дитини, й особливо часто батьківське «не можна» стосується дитячої активності: не можна багато бігати, стрибати, лізти на дерева, паркани, малювати де заманеться, голосно кричати чи сміятися. Забороняти це – все одно що намагатися загатити річку, бо назване – ознаки важливих для розвитку дитячої особистості потреб – руху та пізнання. Їх слід не забороняти, а просто спрямувати у безпечне русло. Наприклад, дозволити «досліджувати» калюжі, але у високих чоботах, розібрати годинник, але несправний, грати у футбол, але не в приміщенні і подалі від сусідських вікон тощо. Взагалі багатьох заборон можна легко уникнути, якщо можна легко уникнути, якщо потурбуватися про стан створення умов, за яких дитина буде менше бешкетувати. Завчасно забравши з поля зору і зони досяжності малюка крихкі і небезпечні предмети, ви зробите велику послугу і йому, і собі, оскільки значно зменшите ймовірність виникнення неприємних ситуацій. Починаючи з 10 – 11 років спілкування з ровесниками стає для дітей дедалі важливішим. Вони збираються у великі й малі групи, частіше проводять час поза домівкою, більше зважають на думку ровесників, ніж батьки. Щоб запобігти ускладненням у стосунках з підлітком, потрібно бути обачним у своїх заборонах «не дружити», «не ходити», «не вдягати». Справа в тому, що в цьому віці дитина починає сприймати батьківські заборони як загрозу власному статусу і боїться стати «білою вороною», об’єктом глузування, бути неприйнятною друзями. І якщо на одній шальці терезів – місце дитини серед однолітків, а на другій – батьківське «не можна», то швидше за все переважить перше. Психологи порівнюють цей період у житті дітей із віковими інфекційними хворобами: майже всі їх «підхоплюють», у більш або менш серйозній формі «хворіють» і через певний час одужують. Але варто лише батькам зробити зауваження щодо манери одягатися, молодіжного сленгу чи музичних уподобань, контакт із дитиною може погіршитись. Значно краще, якщо дорослі зосередять увагу на вихованні у дітей чесності, працелюбства, шляхетності та поваги до людей. При цьому важливо не лише вербально виховувати чесноти у дитини, а й реалізувати їх у своїх взаєминах із нею. І головне – бути обачним у своїх діях і висловлюваннях. Звичайно, існують ситуації, коли без заборони не обійтися. Але перш ніж сказати «не можна», важливо обмеження і вимоги з усіма дорослими членами родини, оскільки у ситуації розбіжностей дитині буде важко зрозуміти, що від неї хочуть, або вона може звикнути домагатись свого, провокуючи дорослих на конфронтаційні взаємини. Адже якщо мама не дозволяє, можна попросити у тата, бабусі чи дідуся. Тому навіть якщо один із батьків не згодний із думкою другого, краще обговорити таку ситуацію без дитини і дійти компромісу. Не менш важливим після сказаного «не можна» є також дотримання батьками його вимог і уникнення провокацій. Іншими словами, якщо заборонили дитині їсти солодощі, то не залишайте їх на видному місці і не ласуйте ними у присутності чада. Любов, честь і повага – три кити, на яких трималися стосунки з дітьми. | |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
