Хто має дитину-першокласника, з власного досвіду знає, яка це нелегка справа – зробити уроки. До того ж і для дитини, і для батьків. Коли дитина розповідає по телефону знайомому все підряд: чим він займався в школі, чим мама годувала маленьку сестричку, хто був у гостях, що подарували йому на день народження, то зрозуміло, що він не хоче виконувати домашнє завдання. То як же привчити дитину робити уроки?

         Насамперед приборкайте бажання зробити з дитини вундеркінда. Читання, письмо і рахування – три кити навчального плану первачка. Але найчастіше в опануванні цих навичок дитині без допомоги батьків не обійтися. А кілька нескладних прийомів полегшать ваше життя.

         Запропонуйте дитині читати, показуючи пальцем на рядок. Це допомагає не загубити рядок в якому дитина читає. А щоб запам’ятати важливі абзаци, - робіть позначки біля них простим олівцем. Для кожної теми можна вигадати свій значок.

         Пропонуйте уявити прочитане і переглядати його, як кіно. Це допомагає дитині запам’ятати образи, послідовність подій.

         Рахуйте за допомогою кубиків, ґудзиків або цукерок. Наприклад, щоб відняти 3 від 12, намалюйте 12 яблучок, закресліть 3. Нехай дитина побачить результат конкретної математичної дії. Перед тим як приступити до розрахунків, дитина має виділити знак дії і проговорити вголос, і побачите яким буде результат.

         Перед тим, як почати виконувати уроки, дістаньте з портфеля всі необхідні підручники і зошити. Складіть їх на край столу і по мірі виконання завдання перекладіть на інший. Так дитина бачитиме, скільки вже зроблено і скільки залишилось.

         Допомагаючи дітям, деякі батьки самі припускаються помилок, наприклад, виконуючи за них завдання. У результаті – домашнє завдання завжди зроблено на відмінно, а контрольні – на трійки. Адже дитина не набула навичок самостійної роботи. Відповідаючи біля дошки, вона розгублюється, адже в школі немає домашніх «помічників».

         Але буває і навпаки: батьки зайняті  своїми справами – мама кухнею і домашніми клопотами, тато – черговим звітом. І дитина змушена самостійно виконувати домашнє завдання. Здавалося б, що в цьому поганого – вона добре пристосувалася і не відставатиме від однолітків. Але з кожним днем накопичується втома – фізична і моральна.

         Якщо ж у дитини, щось не виходить, підкажіть правильне рішення, але остаточну відповідь першокласник має дати сам.  Натомість сказати  «Я тобі трохи допомогла – і ти сам розв’язав цей складний приклад». Тоді дитина зрозуміє, що вона може сама. Небажано стежити й за кожним рухом, говорячи: не туди пишеш, не так малюєш, добре подумай,.

         Якщо ж дитина ніяк не хочу робити уроки, вдавайтесь до хитрощів. «Андрійку, мама прочитала мені віршик, але я швидко писав, і вийшло дуже нерозбірливо. Ти не міг би мені й1ого прочитати, а я перевірю». Ця перевірка триватиме досить тривалий час і дитина читала.