| Головна » Файли » Словники » Російсько-українські |
Російсько-український словник
| 11.11.2011, 19:18 | |
| http://depositfiles.com/files/6p105mpvr - скачати ПЕРЕДМОВА 1. Завдання словника та його обсяг Російсько-український словник у трьох томах, що його видає Інститут мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, покликаний задовольняти різноманітні потреби мовної практики українського народу, які виникають у процесі комуністичного будівництва. Конкретне завдання словника — бути посібником при перекладі на українську мову літератури різних жанрів і стилів, а також правописним та акцентологічним довідником. Він буде корисним і представникам інших народів СРСР, зокрема тим працівникам науки й культури, які в своїй діяльності стикаються з українською мовою. Словник має допомагати також у справі вивчення російської і української мов, їх братнього взаємозв'язку, сприяти дальшому розвиткові української літературної мови. Загалом словник містить у собі близько 120 тисяч російських слів з перекладом їх на українську мову, численну фразеологію та ілюстративні приклади перекладу окремих словосполучень російської мови. Зрозуміло, що навіть тритомний словник не може охопити всього лексичного запасу російської мови і дати його вичерпний переклад українською мовою. У словнику вміщена передусім основна, найбільш уживана лексика й фразеологія сучасної російської літературної мови. Слова і фразеологічні звороти застарілі або архаїчні залучено до словника в обмеженій кількості — лише ті, що є необхідними для розуміння російської класичної літератури і зустрічаються в різному стилістичному застосуванні в сучасній практиці російської художньої літератури, публіцистики й науки. Ще більшою мірою це стосується обласної лексики: у словнику дано місце тільки поширеним у російській писемній і розмовній мові обласним словам і зворотам. Словник містить багато наукових термінів, термінів культури і мистецтва, які зустрічаються в пресі та художній літературі. Вузькоспеціальні терміни й номенклатурні слова окремих галузей науки, мистецтва, техніки до словника не внесені. З географічних назві власних імен условнику наводяться тільки найбільш уживані. Матеріал для української частини словника добирався з таким розрахунком, щоб якнайширше охопити лексику й фразеологію сучасної української мови, розкрити особливості її граматичної будови. Разом з тим у цій частині словника якнайповніше використана жива мова народних мас України (зокрема, широко відомі обласні слова й вислови) та українська мовна спадщина, які збагачують сучасну літературну мову лексичними й фразеологічними скарбами. Поповнення словника лексикою і фразеологією йшло не за рахунок уміщення всіх потенціально можливих форм, а шляхом введення живих, актуальних, широко вживаних, реально існуючих у російській і українській мовах слів. Так, наприклад, з дієприкметників і дієслів пасивного стану, що в українській мові вживаються не так широко, як у російській, у словник включено тільки засвідчені українськими лексикографічними джерелами або в достатній мірі представлені в лексичній картотеці Інституту мовознавства; дистрибутивні дієслова (в словнику з позначкою мног.), теоретично можливі від більшості дієслів української мови, теж подані (як відповідники до російських дієслів доконаного виду) в залежності від того, як вони представлені в джерелах. Головними джерелами, використаними при доборі лексики, фразеології й ілюстративних прикладів для цього словника і при перекладі їх на українську мову, були: Російсько- український словник (М., 1948); Словарь современного русского литературного языка (тт. 1—17, М.—Л., 1948—1965); Словарь русского языка в четырёх томах (М., 1957—1961); С. И. Ожегов, Словарь русского языка, издание четвёртое, исправленное и дополненное (М., 1960); Українсько-російський словник (тт. I—VI, К., 1953—1963); Словарь української мови за редакцією Б. Д. Грінченка (тт. І—IV, К., 1908—1909) та інші. Крім того, як довідковий матеріал були використані різні загальні і спеціальні російські та українські словники й посібники. XV Опрацюванню матеріалів словника, поповненню його лексикою і фразеологією української мови у великій мірі сприяло значне пожвавлення лексикографічної роботи на Україні в останні роки, зокрема: створення в Інституті мовознавства АН УРСР лексичної картотеки, фонди якої нині перевищують чотири мільйони карток, видання на її базі шеститомного Українсько-російського словника та укладання багатотомного Словника української мови (тлумачного), видання Української радянської енциклопедії, багатьох російсько- українських термінологічних словників та ряду інших праць. При укладанні словника були використані також кращі російсько-українські словники минулих часів, які містять в собі значні лексичні й фразеологічні запаси української мови. Так, наприклад, з великих обсягом дореволюційних словників заслуговує на увагу Словарь російсько-український М. Уманця і А. Спілки (М. Комара), виданий у 1893—1898 і перевиданий у 1925 році. Словник орієнтувався на лексичні багатства центральних мовних масивів України, що сприяло виробленню, поширенню й закріпленню в мові єдиних літературних норм, хоч він і відзначався неповнотою реєстру, деякими неточними перекладами, наявністю вузькодіалектної й архаїчної української лексики тощо. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції потреба як в термінологічних, так і в загальномовних російсько-українських та українсько-російських словниках стала дуже гострою. У зв'язку з цим у 1917—1930 роках на Україні було видано багато нових і перевидано кілька дореволюційних словників такого типу. Проте здебільшого ці словники не мали великого значення, оскільки їх укладачі часто уникали нових слів і висловів, якими збагатився словниковий склад російської і української мов, слів, спільних російській і українській мовам, вводили штучні слова, раритети і т. ін. Зважаючи на те що для задоволення потреб невпинного різнобічного розвитку українського народу конче потрібні були словники з широким охопленням матеріалу та з глибокою його розробкою на наукових засадах, Українська академія наук у 1924 році розпочала видання чотиритомного Російсько-українського словника (з 1924 по 1933 рік вийшло шість випусків, від А до пячение). В цьому словнику зібрано великий лексичний і фразеологічний матеріал з художньої літератури та записів народної творчості. Як пізніше відзначав академік АН УРСР Л. А. Булаховський, «на свій час цей словник Академії становив плід великої праці серйозних знавців української мови і багато в чому, хоч, звичайно, й не в усьому, міг придатись для створення на закладеній у ньому основі чогось кращого». Основною хибою цього словника було те, що в ньому бракувало багатьох російських слів, насамперед лексики радянського часу; крім того, для нього характерними були архаїзація української літературної мови, наявність багатьох діалектизмів, недостатнє семантичне й стилістичне розмежування українських відповідників, наведених до російського слова, і т. ін. Позитивним явищем у розвитку пожовтневої української лексикографії був Російсько- український словник Інституту мовознавства АН УРСР, виданий у 1937 році, проте й він не міг забезпечити потрібної повноти й різноманітності матеріалу, не задовольняв лексикографічних вимог щодо перекладу відтінків і навіть окремих значень слова. Важливою працею, створеною на основі досягнень як російської, так і української лексикографії, є Російсько-український словник, виданий у 1948 році за редакцією видатних українських лінгвістів академіків АН УРСР М. Я. Калиновича, Л. А. Булаховського та М. Т. Рильського. Він відіграв значну роль у культурному житті країни, в широкій мовній практиці народу, в справі перекладу на українську мову творів класиків марксизму- ленінізму, публіцистичних і художніх творів дореволюційних і радянських письменників, сприяв нормалізації української літературної мови. Загалом позитивно оцінюючи цей словник, широкі кола громадськості нашої країни водночас відзначали в ньому ряд хиб, помилок і недоглядів, зокрема: пропуск деяких актуальних слів і фразеологічних зворотів російської мови та широко вживаних українських відповідників до окремих російських слів, залучення до словника слів вузького вжитку, а також слів, не властивих українській мовній практиці, неточний переклад, недостатня стилістична диференціація російських реєстрових слів і українських відповідників, брак стилістичних позначок при багатьох словах і т. ін. До того ж Російсько-український словник 1948 року в російській частині базувався в основному на Толковом словаре русского языка за редакцією проф. Д. М. Ушакова (М., 1935—1940), який, безумовно, у багатьох моментах уже застарів. Упорядники і редактори Російсько-українського словника в трьох томах прагнули відбити в ньому багатства мови українського народу, нові якості, вироблені українською мовою в радянський період свого розвитку, створити такий словник, де українські відповідники до російських слів були б якнайточніші в семантичному і стилістичному відношенні. В цілому як у російській, так і в українській частині словник має нормативний характер, ставлячи собі завдання розкрити справжні значення слова, вказати коло його вживай- XVI ня, його виразові відтінки, правопис, наголос. З тією ж нормативною метою у словнику, крім того, у важчих випадках подані граматичні вказівки, як утворюються форми окремих імен і дієслів української мови. | |
| Переглядів: 9817 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |