Головна » Файли » Словники » Російсько-українські

Російсько-український словник
11.11.2011, 19:18
 http://depositfiles.com/files/6p105mpvr - скачати

ПЕРЕДМОВА
1. Завдання словника та його обсяг
Російсько-український словник у трьох томах, що його видає Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні АН УРСР, покликаний задовольняти різноманітні потреби мовної
практики українського народу, які виникають у процесі комуністичного будівництва.
Конкретне завдання словника — бути посібником при перекладі на українську мову  
літератури різних жанрів і стилів, а також правописним та акцентологічним довідником. Він
буде корисним і представникам інших народів СРСР, зокрема тим працівникам науки
й культури, які в своїй діяльності стикаються з українською мовою. Словник має  
допомагати також у справі вивчення російської і української мов, їх братнього взаємозв'язку,
сприяти дальшому розвиткові української літературної мови.
Загалом словник містить у собі близько 120 тисяч російських слів з перекладом їх на
українську мову, численну фразеологію та ілюстративні приклади перекладу окремих
словосполучень російської мови.
Зрозуміло, що навіть тритомний словник не може охопити всього лексичного запасу
російської мови і дати його вичерпний переклад українською мовою. У словнику вміщена
передусім основна, найбільш уживана лексика й фразеологія сучасної російської  
літературної мови. Слова і фразеологічні звороти застарілі або архаїчні залучено до словника
в обмеженій кількості — лише ті, що є необхідними для розуміння російської класичної
літератури і зустрічаються в різному стилістичному застосуванні в сучасній практиці
російської художньої літератури, публіцистики й науки. Ще більшою мірою це стосується
обласної лексики: у словнику дано місце тільки поширеним у російській писемній і  
розмовній мові обласним словам і зворотам. Словник містить багато наукових термінів, термінів
культури і мистецтва, які зустрічаються в пресі та художній літературі. Вузькоспеціальні
терміни й номенклатурні слова окремих галузей науки, мистецтва, техніки до словника не
внесені. З географічних назві власних імен условнику наводяться тільки найбільш уживані.
Матеріал для української частини словника добирався з таким розрахунком, щоб  
якнайширше охопити лексику й фразеологію сучасної української мови, розкрити особливості
її граматичної будови. Разом з тим у цій частині словника якнайповніше використана жива
мова народних мас України (зокрема, широко відомі обласні слова й вислови) та  
українська мовна спадщина, які збагачують сучасну літературну мову лексичними й  
фразеологічними скарбами.
Поповнення словника лексикою і фразеологією йшло не за рахунок уміщення всіх
потенціально можливих форм, а шляхом введення живих, актуальних, широко вживаних,
реально існуючих у російській і українській мовах слів. Так, наприклад, з дієприкметників
і дієслів пасивного стану, що в українській мові вживаються не так широко, як у  
російській, у словник включено тільки засвідчені українськими лексикографічними джерелами
або в достатній мірі представлені в лексичній картотеці Інституту мовознавства;  
дистрибутивні дієслова (в словнику з позначкою мног.), теоретично можливі від більшості дієслів
української мови, теж подані (як відповідники до російських дієслів доконаного виду)
в залежності від того, як вони представлені в джерелах.
Головними джерелами, використаними при доборі лексики, фразеології й  
ілюстративних прикладів для цього словника і при перекладі їх на українську мову, були: Російсько-
український словник (М., 1948); Словарь современного русского литературного языка
(тт. 1—17, М.—Л., 1948—1965); Словарь русского языка в четырёх томах (М., 1957—1961);
С. И. Ожегов, Словарь русского языка, издание четвёртое, исправленное и  
дополненное (М., 1960); Українсько-російський словник (тт. I—VI, К., 1953—1963); Словарь
української мови за редакцією Б. Д. Грінченка (тт. І—IV, К., 1908—1909) та інші.
Крім того, як довідковий матеріал були використані різні загальні і спеціальні  
російські та українські словники й посібники.
XV
Опрацюванню матеріалів словника, поповненню його лексикою і фразеологією  
української мови у великій мірі сприяло значне пожвавлення лексикографічної роботи на  
Україні в останні роки, зокрема: створення в Інституті мовознавства АН УРСР лексичної  
картотеки, фонди якої нині перевищують чотири мільйони карток, видання на її базі  
шеститомного Українсько-російського словника та укладання багатотомного Словника української
мови (тлумачного), видання Української радянської енциклопедії, багатьох російсько-
українських термінологічних словників та ряду інших праць.
При укладанні словника були використані також кращі російсько-українські словники
минулих часів, які містять в собі значні лексичні й фразеологічні запаси української мови.
Так, наприклад, з великих обсягом дореволюційних словників заслуговує на увагу
Словарь російсько-український М. Уманця і А. Спілки (М. Комара), виданий у 1893—1898
і перевиданий у 1925 році. Словник орієнтувався на лексичні багатства центральних мовних
масивів України, що сприяло виробленню, поширенню й закріпленню в мові єдиних  
літературних норм, хоч він і відзначався неповнотою реєстру, деякими неточними перекладами,
наявністю вузькодіалектної й архаїчної української лексики тощо.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції потреба як в термінологічних,
так і в загальномовних російсько-українських та українсько-російських словниках стала
дуже гострою. У зв'язку з цим у 1917—1930 роках на Україні було видано багато нових
і перевидано кілька дореволюційних словників такого типу. Проте здебільшого ці словники
не мали великого значення, оскільки їх укладачі часто уникали нових слів і висловів,
якими збагатився словниковий склад російської і української мов, слів, спільних  
російській і українській мовам, вводили штучні слова, раритети і т. ін.
Зважаючи на те що для задоволення потреб невпинного різнобічного розвитку  
українського народу конче потрібні були словники з широким охопленням матеріалу та з  
глибокою його розробкою на наукових засадах, Українська академія наук у 1924 році  
розпочала видання чотиритомного Російсько-українського словника (з 1924 по 1933 рік вийшло
шість випусків, від А до пячение). В цьому словнику зібрано великий лексичний і  
фразеологічний матеріал з художньої літератури та записів народної творчості. Як пізніше  
відзначав академік АН УРСР Л. А. Булаховський, «на свій час цей словник Академії становив
плід великої праці серйозних знавців української мови і багато в чому, хоч, звичайно,
й не в усьому, міг придатись для створення на закладеній у ньому основі чогось кращого».
Основною хибою цього словника було те, що в ньому бракувало багатьох російських слів,
насамперед лексики радянського часу; крім того, для нього характерними були архаїзація
української літературної мови, наявність багатьох діалектизмів, недостатнє  
семантичне й стилістичне розмежування українських відповідників, наведених до російського
слова, і т. ін.
Позитивним явищем у розвитку пожовтневої української лексикографії був Російсько-
український словник Інституту мовознавства АН УРСР, виданий у 1937 році, проте й він
не міг забезпечити потрібної повноти й різноманітності матеріалу, не задовольняв  
лексикографічних вимог щодо перекладу відтінків і навіть окремих значень слова.
Важливою працею, створеною на основі досягнень як російської, так і української
лексикографії, є Російсько-український словник, виданий у 1948 році за редакцією  
видатних українських лінгвістів академіків АН УРСР М. Я. Калиновича, Л. А. Булаховського
та М. Т. Рильського. Він відіграв значну роль у культурному житті країни, в широкій
мовній практиці народу, в справі перекладу на українську мову творів класиків марксизму-
ленінізму, публіцистичних і художніх творів дореволюційних і радянських письменників,
сприяв нормалізації української літературної мови. Загалом позитивно оцінюючи цей
словник, широкі кола громадськості нашої країни водночас відзначали в ньому ряд хиб,
помилок і недоглядів, зокрема: пропуск деяких актуальних слів і фразеологічних зворотів
російської мови та широко вживаних українських відповідників до окремих російських
слів, залучення до словника слів вузького вжитку, а також слів, не властивих  
українській мовній практиці, неточний переклад, недостатня стилістична диференціація  
російських реєстрових слів і українських відповідників, брак стилістичних позначок при  
багатьох словах і т. ін. До того ж Російсько-український словник 1948 року в російській  
частині базувався в основному на Толковом словаре русского языка за редакцією проф.
Д. М. Ушакова (М., 1935—1940), який, безумовно, у багатьох моментах уже застарів.
Упорядники і редактори Російсько-українського словника в трьох томах прагнули  
відбити в ньому багатства мови українського народу, нові якості, вироблені українською
мовою в радянський період свого розвитку, створити такий словник, де українські  
відповідники до російських слів були б якнайточніші в семантичному і стилістичному відношенні.
В цілому як у російській, так і в українській частині словник має нормативний  
характер, ставлячи собі завдання розкрити справжні значення слова, вказати коло його вживай-
XVI
ня, його виразові відтінки, правопис, наголос. З тією ж нормативною метою у словнику,
крім того, у важчих випадках подані граматичні вказівки, як утворюються форми окремих
імен і дієслів української мови.

Категорія: Російсько-українські | Додав: StudentSun
Переглядів: 7009 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]