Тема: Краса поетичної мови, мелодійність віршів Т. Шевченка і П. Тичини
Мета:
- узагальнити знання учнів про поетичні засоби мови віршів Т. Шевченка та П. Тичини;
- формувати навички виразного читання поезій, культуру читання віршів;
- закріпити: поняття порівняння, епітет, гіпербола, метафора, персоніфікація, уміння розрізняти їх у тексті;
- збагачувати словниковий запас школярів;
- виховувати любов до природи та поетичної творчості.
Обладнання: підручники, портрети Т. Шевченка та П. Тичини; ілюстрації до віршів.
ХІД УРОКУ
I.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП УРОКУ
II.ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
III.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
IV.ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ, МЕТОЮ І ЗАВДАННЯМ УРОКУ
V.АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1.Бесіда
- Що ви знаєте про поетичні засоби мови? Яка їх роль у творі? Які ви знаєте художні засоби?
- Складання таблиці (О. М. Авраменко «Книжка для вчителя» с.201)
VI.СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ УЧНЯМИ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1.Визначення художніх засобів віршів Т. Шевченка та П. Тичини
- «Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою» (персоніфікація)
- «Пограються добрі люди, як холодні хвилі» (порівняння, епітет)
- «І сонце гляне» (персоніфікація)
- «Над водою гне з вербою червону калину» (постійний народний епітет)
- «Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі?» (постійний народний епітет).
- «Вітре буйний! Ти з морем говориш…» (епітет, персоніфікація)
- «І світ ясний, невечірній, тихо засіяє» (епітет)
- «Шелестить пожовкле листя, гаснуть очі» (метафора)
- «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим, тихим словом» (епітети).
- «Там степи, там могили, як гори» (порівняння)
- «Душа моя сонця намріяла» (персоніфікація)
- «Під тихий шепіт трав голуб’ячий» (епітет)
- «Щось мріє гай» (персоніфікація)
- «Горить-тремтить ріка, як музика» (метафора, порівняння).
VII.ЗАКРІПЛЕННЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ ТА ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК
1.Розповідь віршів напам’ять Т. Шевченка та П. Тичини.
2.Аналіз виразного читання поезій
VIII.ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
IX.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
| 