Головна » Файли » Інші дисципліни » Системна організація української мови

Система словотвірних одиниць. Способи словотвору
07.01.2016, 14:33

В українському мовознавстві немає однозначних поглядів стосовно структури та обсягу словотвірної системи, оскільки її одиниці належать до різних рівнів (морфеми, слова). Розрізняють словотвір морфологічний, синтаксичний, лексичний. При морфологічному словотворі одна граматична форма утворюється від іншої, напр., форма минулого часу дієслова від інфінітиву (писати – писав); форма вищого ступеню порівняння в прикметниках (веселий – веселіший). При синтаксичному словотворі значення похідного слова тотожне твірному, але відмінність між ними у належності до різних частин мови (роздмухувати – роздмухування, переписувати – переписування, добрий – доброта). В результаті лексичного словотвору значення похідного слова відмінне від твірного (чай – чаювати, малювати – маляр).

До словотвірної системи відносять сукупність словотвірних одиниць (похідні слова) (ф1, ф 2); способи і засоби словотвору; комплексні словотвірні одиниці: а) сукупність продуктивних, малопродуктивних і непродуктивних типів словотворення, б) словотвірні категорії, кожна з яких об’єднує похідні слова зі спільним словотвірним значенням та однаковим способом творення ( ф 2, ф 3); в)  словотвірні гнізда (ф3, ф4, ф5).

Серед способів словотвору залежно від словотворчих засобів виокремлюють: афіксальний, словоскладання, основоскладання, абревіацію, конверсію (перехід в інші частини мови), лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Способи словотвору шляхом об’єднання в одну лексичну одиницю кількох слів, основ або частин слова запропоновано кваліфікувати спільним терміном «складання» (ф 9, ф 10).

Найбільш поширеним і продуктивним способом словотворення в українській мові є афіксальний – поєднання афіксальних морфем з коренем або основою за певними словотвірними моделями. Залежно від різновиду словотворчих засобів афіксальне словотворення є суфіксальним (хата – хат-к-а), префіксальним, конфіксальним (горб – горб-ок, двір – о-двір-ок), флексійним (золото – золот-ий). Інтерфіксація не є способом словотворення.

Афіксальний словотвір найхарактерніший для української мови Цим способом утворено майже 85% словникового складу. В афіксальному словотворі різних частин мови використовують різні типи афіксів, але переважає якийсь один засіб. Так іменники утворюють переважно суфіксальним способом, дієслова – префіксальним.

Суфіксальне словотворення. В українській мові суфіксальне словотворення найбільш характерне для утворення іменників. У системі словотвору зафіксовано близько 350 іменникових, понад 50 прикметникових, близько 20 дієслівних, близько 10 дієприкметникових суфіксів. Суфіксальний словотвір виступає у чистому і змішаному вигляді.

Специфіка префіксального словотворення полягає в тому, що префікси приєднуються до цілого слова і не утворюють одиницю іншого лексико-граматичного класу. Префіксальний словотвір найширше використовується для творення дієслів, рідше – іменників, прикметників, прислівників. Словотворча активність морфем виявляється у їхній продуктивності або непродуктивності. У мові переважають питомі морфеми, однак є запозичені, які спочатку виділяються у засвоєних словах, а згодом переходять до фонду словотворчих засобів. Крім запозичень інвентар морфем поповнюється внаслідок зрощення двох морфем в одну, перехід окремих слів в морфеми чи афіксоїди, перерозкладу чи опрощення.

Конверсія (або морфолого-синтаксичний) – перехід слів або словоформ  з однієї частини мови в іншу: дієприкметників –  у прикметники; словоформи змінюваних слів – у прислівники; прислівників, іменників – у прийменники (препозитивація); іменників та іменникових сполучень – у вигуки (інтер′єктивація), у займенники (прономалізація). Слово, утворене морфолого-синтаксичним способом, формально нічим не відрізняється від мотиватора, але змінює частиномовне значення, граматичні ознаки і синтаксичну функцію: присвійний прикметник Макарів від імені Макар (Макарів будинок = будинок Макара) та  іменник Макарів (місто Макарів Київської області), присвійний прикметник Васильків (Васильків зошит = зошит Василька) та іменник Васильків (місто Васильків Київської області), відносний прикметник Мукачів від імені Мукач (Мукачів ліс = ліс Мукача) та іменник Мукачів (місто Мукачів  Закарпатської області). Ця відмінність виражається відмінковою парадигмою. За допомогою конверсії в українській мові утворюються:

1) відприкметникові іменники: молода, молодий, бідний, багатий, ситий,  голодний, мудрий, майбутнє, учительська, набережна, черговий; 2) топоніми на -ин, -ів та ін.: Батурин (< Батура) — місто Батурин, Чигирин (< Чигир) — місто Чигирин, Харків, Чернігів, Львів, Меліоративне, Письменне, Солоне, Широке;

3) відприкметникові прізвища на -ів, -ин: прикметник Сенів (< Сеня) — прізвище Сенів, прикметник Степанів (< Степан) — прізвище Степанів; прикметник Іванишин ( < Іваниха) — прізвище Іванишин;

4) віддієприкметникові іменники: наречена, наречений, придане, гнані, ранені, підданий, хрещена (мати), хрещений (батько) (субстантивація дієприкметників);

5) віддієприкметникові прикметники: пекучий, палаючий, сипучий, зрячий, любимий, невловимий, мислимий, терпимий, зримий, непримиримий, зрілий, загорілий (ад'єктивація дієприкметників);

6) відіменникові вигуки: Боже!, Господи!, жах!, горе!, лихо!, матінко!, пене1, мамо!

Лексико-семантичний – розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів: перо, супутник. Цим способом утворюються переважно іменники. При лексико-семантичному способі не застосовуються ніякі формально-структурні засоби словотворення, а  формантом є зміна семантики.  Наприклад: батарея 1 (бойова одиниця в артилерії) — батарея2 (прилад для опалення) — батарея 3 (набір хімічних елементів, що є джерелом електрики); корінь 1 (нижня частина дерева) — корінь 2 (слова) — корінь 3 (математичний знак); Одеса (місто) — "Одеса" (теплохід); Україна (держава) — "Україна" (готель); Київ (місто) — "Київ"  (готель, фотоапарат); береза (дерево) — Береза (село); дарничанка (особа жіночої статі за місцем проживання) — Дарничанка"(назва жіночого ансамблю); Росава (назва річки) — "Росава" (назва ансамблю).

С к л а д а н н я

Основоскладання – це поєднання основ кількох слів за допомогою інтерфіксів (доброзичливий, працездатний, триповерховий). Результатом основоскладання є складні слова, або к о м п о з и т и. Композит – складне слово із сполучною голосною (пінопласт). Визначальним для композитних  іменників є предикатно-об’єктні, атрибутивно-об’єктні відношення (сонцелюб, чорногуз) (ф 9, ф 10).

 Словоскладання (або юкстапозиція) – це поєднання двох слів або словоформ в одному складному слові (салон-перукарня, вагон-ресторан, дівчина-смуглянка; Рубін-106, Електрон-2). Юкстапозити репрезентують сурядний зв’язок компонентів. У сучасній мові активізувались проміжні способи творення слів – з особливостями юкстапозиції і композиції (медико-санітарний, фізико-географічний) (ф 9. ф 10).

Абревіація відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, або початкові літери (профком, ЗМІ). Способом абревіації утворюються тільки іменники. (ф 7, ф 8)

Лексико-синтаксичний – поступове зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово: горілиць, утридорога, чимдуж, сімдесят, одинадцять. Словотвірний процес полягає у появі граматично оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Лексико-синтаксичний відрізняється від основоскладання тим, що при зрощенні компоненти  синтаксичного словосполучення повністю зберігають свою структуру та граматичну форму: не туди вітер — Нетудивітер, Любимененепокинь (власні ім’я), сьогодні, Новгород, триста, вісімсот.

Категорія: Системна організація української мови | Додав: StudentSun | Теги: СОНУМ
Переглядів: 189 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]