Головна » Файли » Інші дисципліни » Системна організація української мови |
[ Викачати з сервера (470.7 Kb) ] | 07.06.2015, 15:50 |
Засобами просодичної підсистеми мови є наголос, мелодика, інтонація. Наголос — це виділення фонетичними засобами одного зі складів фразового такту. Мелодика — зміна висоти голосу (підвищення або зниження) під час мовлення, що надає мові певного тонового і змістового забарвлення. Інтонація — ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення. Тембр, темп, наголос, мелодика, паузи, манера або відтінок мови виражають певні почуття мовця, його ставлення до об’єкта мовлення, їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту, мети, ситуації висловлювання. Залежно від того, який акустичний параметр визначає наголос, відповідно виділяють:
Зазвичай прийнято вважати, що український наголос, як і наголос фактично в усіх слов'янських і більшості індоєвропейських мов, є силовий, заснований на силі видиху, м'язової напруги. Про це говорить і М.Наконечний у «Курсі СУЛМ. Фонетика» за ред. Білодіда (1969). При цьому зазначаючи, що український наголос, бувши в своїй основі силовим, має ознаки часокількісного і тонічного. Однак Н.Тоцька, характеризуючи склад, говорить, що він найбільше визначається тривалістю, проте значною мірою і силою, і мелодикою. Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:
В українській мові наголос вільний, рухомий. Для української мови характерним є і побічний наголос в багатоскладових словах. За словами М. Наконечного, це пов'язано з відносною слабкістю основного наголосу. Залежно від семантики розрізняють:
| |
Переглядів: 1790 | Завантажень: 20 | |
Всього коментарів: 0 | |