Головна » Файли » Інші дисципліни » Системна організація української мови

Морфологічний рівень граматики. Підсистеми морфологічної системи
07.06.2015, 16:46

Граматична система мови складається з двох рівнів — морфологічного і синтаксичного. Морфологічний рівень — це система механізмів мови, яка забезпечує побудову словоформ та їх розуміння. Морфологія як наука вивчає структуру значеннєвих одиниць мови, які за протяжністю не перевищують синтагматичного слова, тобто словоформи. Спрямованість морфології на передачу значень саме некореневими морфемами відрізняє морфологію від лексикології, яка вивчає значення коренів і цілих слів. Традиційне членування граматики на морфологію, тобто граматику слова, і синтаксис, або граматику речення, не є універсальним. Якщо в синтетичних мовах морфологія є дуже важливою, то в аналітичних мовах вона переходить на задній план, а в так званих «аморфних» мовах її вартість нульова.

Усебічне вивчення системи і структури МК у цілісному плані розкриває механізм співвідношення семантичного і формально-граматич- ного змісту (статику і динаміку) у внутрішньокатегорійній внутріш- ньочастиномовній і внутрішньокатегорійній міжчастиномовній структурі, внутрішньочастиномовну міжкатегорійну і міжчастиномовну міжкатегорійну взаємодію на морфологічному, синтаксичному і кому­нікативному рівнях, висвітлює специфіку співвідношення між первинними і вторинними функціями МФ, формування функціонально- семантичних парадигм окремих МФ і МК.

Периферію морфологічної системи становить дієслівна валентність як ГК міжрівневого проміжного типу, тому що відмінковоутворювальний контекст є показником дієслівної валентності й відмінкові форманти виступають її словозмінними афіксами (пор.: -ові(-еві), -і, у(ю), -ам(-ям) — адресат; -а(-я), -у(-ю), о, -і, и — об’єкт; -ом(-ем), ою(ею), -ами(-ями) — інструмент і т. д.). За своєю специфікою валентність є класифікаційною категорією, оскільки дієслова розподіляються між її грамемами (шістьма/сімома). Диференціація лексем на ґрунті семантичних гнізд у їхній структурі з послідовною детермінованістю залежної ГФ, що виступає формальним показником валентного значення, відбиває міжрівневий (зв’язок з моделюванням речення) проміжний (перебуває між семантикою, морфологією і синтаксисом) морфолого-семантико-синтаксичний характер ГК валентності дієслова.

До валентності дієслова прилягає словотвірно-синтаксична категорія ступенів порівняння прикметників, вияв якої на морфологічному рівні І вторинним у власне-прикметниковій означальній функції.

Іменник і дієслово виступають ядерними частинами мови в силу їхньої предикативної й аргументної спеціалізованості, навколо них і-рупуються інші частини мови. У морфології послідовно реалізується принцип функціональної самостійності/несамостійності класів слів, що зумовлюється статусом частини мови у побудові речення.   

Функціональна багатоплановість дієслова зумовлює нерівнорядність власне-дієслівних категорій і наявність діаметрально протилежних підходів до їхньої кваліфікації та класифікації. 

ГК дієслова утворюють цілісний комплекс, оскільки вони пов’язані з тією самою лексемою та її ядерною специфікацією. 

МК української мови у своїй структурі властиві парадигматичні, синтагматичні та ієрархічні відношення. 

 Кваліфікуючи МК іменника й дієслова як цілісну систему, слід виходити з їхньої взаємоспрямованості та функціональної співположеності на рівні речення. У сучасній українській мові цілісна система МК охоплює дві підсистеми МК — підсистему МК іменника і підсистему МК дієслова.  

Категорія: Системна організація української мови | Додав: StudentSun
Переглядів: 164 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]