Ієрархічні відношення — це відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення: одна підсистема, незважаючи на її автономність, немов би підпорядкована іншій.

Такий принцип опису, коли одиниця певного рівня складається з одиниць (чи одиниці) нижчого рівня, називається стратифікаційним принципом, а аналіз мовних одиниць за цим принципом здійснюється стратифікаційною лінгвістикою.

Безперечно, кожна внутрішня система мови має свою власну організацію і володіє відносною автономністю в межах загальної мовної системи. Будь-яка одиниця певної внутрішньої системи не є простою арифметичною сумою одиниць, що належать до іншої, нижчої, внутрішньої системи, а є одиницею нової якості.

Центральне місце в багатоярусній будові природної мови відводиться слову, оскільки, з одного боку, воно розпадається на фонематичні одиниці нижчого рівня, з іншого – входить як складовий компонент синтаксичних одиниць вищого рівня. Слово знаходиться на перетині формально-структурної та семантичної складових мовної системи. Воно не лише матеріальна одиниця мови, а й інтегруюча, адже складається з декількох морфем, що передають у сукупності денотативні, словотвірні й граматичні значення.

На лексичному значенні слова базується лексична підсистема. Якщо ж аналізувати не лексичне значення слова як цілісної неподільної одиниці, а розглядати значенням кожного з його морфів – постає морфемна система та тісно пов’язана з нею словотвірна. Зосереджуючись на граматичних морфемах та синтаксичних ролях слова у реченні – охоплюємо морфологію та частини мови.

Взаємозалежність основних внутрішніх систем мови цілком очевидна: не можна уявити семантичної системи мови без існування фонетичної системи, про що свідчить виокремлення слова в мовленнєвому ланцюжку за допомогою паузи та словесного наголосу. Поряд з цим зв’язок між фонетичною і семантичною системами мови здійснюється проміжною морфонологічною системою.

Фонетична система безпосередньо пов’язана з синтаксичною – інтонаційними засобами передусім здійснюється актуальне членування речення. Інтонація може перетворити окремі слова чи групи слів на речення. Поряд з інтонацією в аналогічній ролі може виступати і таке фонетичне явище, як пауза. Зв’язок між морфологічною підсистемою і синтаксичною здійснюється передусім через так звані аналітичні форми слова (буду писати – писатиму). Зв’язок полягає ще й у тому, що саме в семантиці речення може відкритися значення полісемантичної одинці словникового складу.

Мова перебуває в процесі безперервного розвитку, оскільки вона як засіб спілкування постійно змінного людського загалу повинна пристосовуватись до нових умов і бути адекватною їхнім вимогам. Зміна структури мови тягне за собою і нові правила функціонування мови. Наприклад, занепад редукованих голосних призвів до чергування кореневих голосних. Постійно переглядаються мовні норми: занепад двоїни, відмінювання раніш невідмінюваних іменників іншомовного походження тощо.

Розвиток мови, зміни в її структурі зумовлюються багатьма факторами, як внутрішніми (прагнення до симетричності системи і подолання закладених в ній суперечностей, спонтанні зміни в артикуляції звуків, асиміляція, дисиміляція, що викликаються прагненням до зручності вимови, аналогії тощо), так і зовнішніми, або екстралінгвістичними, позамовними (міжмовні контакти, вплив субстрата, мовна економія, суспільні, історико-культурні умови життя народу). Досить поширена ієрархічна структура типу «дерево».

За такої структури усі підсистеми послідовно підпорядковані своїм надсистемам. Системи в дереві розділені на рівні. На першому рівні знаходиться найскладніша система, яка називається коренем дерева. На другому рівні - її підсистеми (гілки), які підпорядковані усій системі. У свою чергу, кожна система другого рівня розбита на відповідно підлеглі їм підсистеми. Системи найнижчого рівня називають листям. Розглянемо для прикладу структуру деякого інституту. Для простоти припустимо, що в інституті всього три факультети: фізичний, хімічний і біологічний. На фізичному факультеті три кафедри: загальної, теоретичної та експериментальної фізики. На хімічному факультеті всього дві кафедри: кафедра органічної і неорганічної хімії. А на біологічному факультеті є кафедри ботаніки, зоології, анатомії.