Загальна характеристика фонетичної системи.

Фонеми і літери української мови. Фонетична система української мови постає як підсистема мовної системи загалом, але водночас вона є і неоднорідною надсистемою для трьох ї ї складових: фонематичної, просодичної та силабічної підсистем, кожна з яких має свої одиниці із властивими їм взаємозв'язками в межах підсистем та міжсистемними відношеннями між зазначеними трьома.

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, серед яких 10 літер на позначення голосних і 22 літери — на позначення приголосних та знак пом'якшення. У більшості випадків літери українського алфавіту відповідають одній фонемі. Однак існують і відхилення від фонематичного принципу графіки: одна літера може позначати д в і фонеми, і навпаки, д в і літери позначають одну фонему. Літерам я, ю, є властива багатозначність, що залежить від навколишнього оточення.

Із звукового мовленнєвого потоку, розчленованого паузами на звукові сполуки виокремлюють окремі одиниці - звуки. Різноманітні характеристики цих одиниць, закономірності їхнього сполучення, наголос, інтонація і є предметом дослідження фонетики.

Аспекти вивчення фонетичної системи. Поняття фонеми.

Оскільки звуки - це фізичне явище, продуковане мовними органами людини, то розрізняють акустичний та фізіологічний (артикуляційний) аспекти вивчення звуків.

Позаяк артикуляційні звуки, що використовує людина в комунікативному процесі є одиницями мовної системи – виникає третій аспект їхнього вивчення: лінгвістичний, або його ще називають соціальним, функціональним.

Звуки (інша назва - фони) в мовному потоці переважно не вимовляються роздільно, а в сполуках, де вони впливають один на одного, то виникає проблема виокремлення ідеального варіанту звука, позбавленого впливу його сусідів. Саме тому центральним поняттям фонетики є поняття фонеми - одиниці фонематичної підсистеми.