Синтагматичні зв’язки між фонемами української мови репрезентовані в особливостях їхніх модифікацій в процесі мовлення, а саме  в позиційних та  комбвнаторних змінах.  Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, - комбінаторними. Існують деякі звукові зміни, які можна водночас розглядати і як позиційні, і як комбінаторні.

До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза.

Редукція голосних  - ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання. Наприклад, у словах кленок і клинок [є] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и] до [е], так що ці слова звучать однаково: [клеинок]. Редукція голосних буває кількісною та якісною. Кількісна редукція - редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр.  Якісна редукція - редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголосом. При дуже сильній редукції ненаголошені голосні можуть зовсім зникати: рос. жав(о)ронки, прдвол(о)ка, сутол(о)к. Для сучасної української мови якісна редукція не характерна. Усі голосні в ненаголошених позиціях зберігають свої якісні характеристики, тільки [о] перед [у] стає більш губним [зоуз?л'а], [ко'ж^х], а [е] і [и] в ненаголошеній позиції звучать однаково [еи]. Оглушення дзвінких приголосних. У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі приголосні оглушуються. Такий процес спостерігається в російській, білоруській, польській, німецькій, туркменській та інших мовах. Протеза (від rp. prothesis "додання, приєднання'') - поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови. Наприклад: улиця - вулиця.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза. Акомодація - це пристосування одних звуків до інших. Коли говорять про акомодацію, мають на увазі взаємовплив між звуками різних категорій, тобто вплив голосних на вимову приголосних і вплив приголосних на вимову голосних: села - сіл (тут вплив звука [і] на [с]), нас і нам ( звук [а] між двома носовими приголосними повністю назалізується). Асиміляція (відлат. assimilatio "уподібнення") - артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення. Наприклад, у слові боротьба дзвінкий [б] впливає на попередній глухий [т'] і уподібнює його собі, тобто одзвінчує його: [бород'ба]. Розрізняють декілька різновидів асиміляції: 1) за результатами - повну і неповну (часткову); 2) за спрямуванням - прогресивну і регресивну; 3) за розташуванням звуків, які взаємодіють, - контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну). Дисиміляція  - розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак. Дисиміляція по суті зводиться до заміни в слові одного з двох однакових або подібних звуків менш подібним. Це протилежний асиміляції процес. Гаплологія - випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів. Наприклад: мінералологія -" мінералогія, трагіко комедія -> трагікомедія, Діереза (від rp. diairesis 'поділ, розділяння") - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. Наприкла: корыстный -> корисний, згибнути -> згинути, Епентеза (від rp. epenthesis "вставка') - поява у словах додаткового звука. Наприклад: страм із срам "сором" .Метатеза  - взаємна перестановка звуків або складів у межах слова. Наприклад, слово суворий виникло із суровий.