Головна » Файли » Інші дисципліни » Системна організація української мови

Частини мови. Проблема виокремлення частин мови. Повнозначні та службові частини мови
07.06.2015, 16:47

Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

Частини мови - одне з найважливіших понять у граматиці. Без нього неможливо вивчати граматичну будову будь-якої мови. Крім того, частини мови є важливим джерелом пізнавальної діяльності людини. За допомогою частин мови людина диференціює речі, їх якості, процеси, дії і стани та їх ознаки, виявляє відмінності в реальному світі й здійснює його категоризацію. Частини мови, таким чином, є важливим способом розуміння й інтерпретації дійсності.

Однак на питання, що таке частини мови, до цього часу немає однозначної відповіді. Одні вважають, що це лексичні розряди слів, другі - граматичні класи слів, а треті - лексико-граматичні групи слів, тобто змішані: лексичні й граматичні одночасно.   На сучасному етапі використовують такі три основні критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний.

 

Принципи поділу на частини мови.

1. Смисловий (семантичний, лексичний) — характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан тощо.

2. Морфологічний — своєрідність граматичної (морфологічної) форми слова: носієм яких граматичних значень є слово.

3. Синтаксичний — типова синтаксична функція слова: у ролі якого члена речення воно найчастіше виступає.

4. Словотворчий — специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Отже в основу поділу слів на частини мови покладено принцип єдності лексичного і граматичного значень слова, тобто найістотніші ознаки, що характеризують слово як одиницю мови.

 

Класифікація.

В українській мові виділяються десять частин мови; 6 самостійних, 3 – службових і вигук:

самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини)

іменник — хто? що? Змінювана за відмінками.

прикметник — який? чий? Змінювана за відмінками.

числівник — скільки? котрий? Змінювана за відмінками.

займенник — хто? що? який? чий? котрий? скільки? Змінювана за відмінками.

дієслово — що робити? що зробити? Змінювана за особами.

прислівник — де? коли? чому? як? Незмінювана.

службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними, сполучник, прийменник, частка;

Окремо стоїть вигук.

П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів.

Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник.

 

Повнозначні та службові частини мови.

 Службові частини мови

Спільними ознаками всіх службових частин мови є те, що вони:

 не називають предметів, ознак, дій, кількості і не мають, отже, лексичного значення;

 не мають властивих повнозначним (самостійним) частинам мови морфологічних ознак;

 не змінюють своєї форми;

 не бувають членами речення.

До службових частин мови належать прийменник, сполучник і частка.

      Прийменник — незмінна службова частина мови, що, виражаючи залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і в реченні, вказує на:

 об'єкт дії — повідомити (про що?) про концерт, подарунок (для кого?) для сестри; напрямок — поїздка (куди?) на курорт; місце — зустрітися (де?) біля клубу; причину — замовк (із якої причини?) від несподіванки;

 мету — зібратися (для чого? ) на нараду тощо.

Прийменник членом речення не буває, але разом із самостійною частиною мови входить до складу члена речення.

Сполучником - називається службова частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.

      У цьому світі молитися і любити — єдиний шанс (Н. Мориквас).

      Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.

Часткою називаються службова частина мови, яка надає реченням чи окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. Частки не мають лексичного значення, не змінюються, не є членами речення.

Окремі частки мають варіанти: би-б, же-ж, що функціонують за законами милозвучності мови: пішов би — пішла б, згадай же — згадали ж і под.

 

Повнозначні частини мови

Іменник ( хто? що?) — назви предметів у широкому розумінні цього слова: радість, родина, осінь, життя, син, сонце, казка, ім ’я, вибори. Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для щ астя, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.

Олександр Олесь.

      Прикметник (який? чий?) — назви ознак предметів: рідний, м удрий, південний, безкраїй, оксамитовий, темно-червоний, художній, вінницький, батьків, ведмежий, орлиний, шалений, східнослов’янський. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову ‘її солов’їн у. В. Сосюра.

 Числівник (скільки? котрий?)  Назви кількості або порядку предметів при лічбі:

 два, п’ятдесят, четверо, кілька, дві треті, півтори, третій, три дцятий, трьохмільйонний.

 Є тисячі доріг, Мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. В. Симоненко.

      Займенник (хто? що? який? чий? котрий? скільки?) — вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх: я, ми, вони, себе, твій, наш, той, кожний, який, скільки, хто-небудь, деякий, ніщо. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути

 і ніжність твою берегти. А. Малишко.

 Дієслово (що робити? що зробити? ) — назви дій предметів у часі або їхнього стану: берегти, вірити, розквітати; посіяти, зібрати, заспівати; мріяти, молодіти, хвилюватись. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України,

 І світ ясний, невечірній Тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! Т. Шевченко.

 Прислівник (як? де? коли? куди? звідки? у якій мірі?) — назви ознак дії, стану або іншої ознаки: УКРА ЇНСЬКА МОВА читати вголос, зробити нашвид­ куруч, відпочивати влітку, повернутися назад, спати міцно, повторив тричі, дуже далеко, надзвичайно приємно. Боже — Отче Всемогутній, Захисти коханий край! ..ЗСай собори на руїні Стануть там, де Ти прорік. Суверенній Україні Слава нині і повік! О. Лупій.

 Повнозначними ці частини мови називають тому, що слова, які до них належать, мають лексичне і граматичне значення, відповідають на певне питання та виступають членами речення.

Категорія: Системна організація української мови | Додав: StudentSun
Переглядів: 356 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]