Костянтин Ушинський

Першим, хто збагнув силу і велич народної педагогіки, сказав про неї своє авторитетне слово, зробив її вінцем своєї педагогіч­ної теорії та поставив народну педагогіку на п'єдестал, був....

Тарас Шевченко

«В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», - ці слова належать Великому Кобзареві України Т.Г. Шевченку. Він утверджував ідеал духовного прогресу українського народу, боровся за розквіт і процвітання української цивілізації. Поет визнавав, що кожен народ може мати своє обличчя, свою історію, мову, культуру, твор­чість, свою школу і своє виховання.

В особистому і духовному становленні і розвитку Т.Г. Шевченка велику роль відіграли українська трудова родина, щедра українська природа, казки та народні розповіді старих людей та кобзарів. Поетичним рядком Т.Г. Шевченко освячував народне мило­сердя, дітей, жінку-матір, людське щастя, здорові стосунки, людську красу, природу, людську долю. У Шевченкових творах є всі атрибути українського народу. Зображуючи своїх персонажів, поет підкреслює особливості їхнього національного характеру: спокій, веселий гумор, працьовитість, гідність, патріотизм, людяність, лю­бов до дітей, подружню вірність, щиросердя, доброту, повагу до старших, совість, гостинність. Слідом за народною педагогікою Шевченко стверджував, що найщасливішою є людина праці. На­родні ідеали, мораль та дух українського народу витають у першій навчальній книзі українців «Букварь южнорусскій». Книга побудована за всіма передовими вимогами до таких праць: азбу­ка, склади, цифри, лічба, текстовий матеріал. ......

Слідом за народною педагогікою Шевченко стверджував, що найщасливішою є людина праці, яка завоює в майбутньому щас­тя, оновить землю. Він співає хвалу цій людині в прийдешньому суспільстві:

Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать. Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам.

У народному дусі возвеличує Тарас Григорович матір - природну виховательку дитини, рідне слово - «божеє кадило істини».

ü  Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005.- 174 с.

ü  Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. – К.: ІЗМН,1997. – С.8– 15.

ü  Українська етнопедагогіка: Навчально-методичний посібник / За ред. акад.. В. Кононенка. – Івано-Франківськ, 2005. – 508 с.

ü  Духнович О. Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских. – Львов, 1957. – ч. 1. – 102 с.

ü  Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С.А. Макарчука. – Львів: Світ, 1994. – 504 с.

ü  Українська етнологія: Навч. посібник / За ред. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.

ü  Баран В.Д., Баран Я.В. Історичні витоки українського народу. – К., 2005

ü  Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн. Кн. 1: Навч. посібник/ За ред. О.В.Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – 624 с.

ü  Українська педагогіка в персоналіях. Українська етнологія: Навч. посібник / За ред. В. Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – С. 220-228.

      До заснування Київської Русі, творцями народної мудрості і носіями були селяни і тому народна педагогіка була відповідна. В умовах Київської Русі – Україна до виховання підключається міське населення – майстри, ремісники, підмайстри, чорнороби, челядники – завдяки чому збагачується її зміст і виховні можливості.

     Розвиток у творах: «Повчання В.Мономаха» (1906 р.), «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда» (12 – 18 ст.), «Козацька доба» (15 – 17 ст.).

     Ґрунтовну працю «Діти в звичаях і віруваннях українського народу» (1908 р.) написав Марко Грушевський. Період української державності 1917 – 1920 рр. заклав певний потенціал етнопедагогічних пошуків.

     Коло дослідників зростає, популяризація української етнопедагогіки розширюється (М.Стельмах, Б.Ступарик, В.Мосіяшенко, Ю.Руденко).