Зміст літературної освіти учнів, тобто система знань та вмінь, які повинні набути учні певного класу, визначається шкільними програмами і державними документами, обов’язковими для виконання кожним вчителем літератури.

Невіддільна від цього проблема - збагачення шкільного курсу літератури,підвищення його морально-естетичного рівня, виховної ролі, розвантаження від застарілого й  другорядного матеріалу. На основі нових програм, підручників, навчальних посібників з літературі плануючи уроки й систему позакласних занять в усіх їх різновидах вчитель-словесник має творчо використовувати нові й відроджені надбані мистецтва слова і всіх споріднених з ним видів художньої творчості, схвальне прийняті народом, а також досягнення літературознавчої науки. Образи наших сучасників, хвилюють людей, викликають суперечки, спонукають до замислення про сьогодення і майбутнє. Невичерпною сферою художніх пошуків виявились людські стосунки на виробництві і в побуті, складний внутрішній світ особистості, її місце в житті суспільства і на всій планеті. В літературних творах, їх образах-персонажах знаходять співзвучність власним думкам і переживанням, вбачають втілення кращих рис українського характеру. Виразно відзначається широкий і сміливий вихід літератури до тем проблем, пов'язаних художнім осмисленням історії України, її героїчно минулого. Повернені із забуття письменники і сучасні твори української літератури несуть у собі збагачення змісту уроків, різноманітних творчих видів самостійної роботи з книгою, читацьких конференцій та інших форм класних позакласних літературних занять. Важливе завдання становить відображені вкладу письменників України в розбудову її самостійності. Зрозуміло, що цьому високому рівню художньої думки суспільств змісту творів має відповідати і методика літератури.