К.Д.Ушинський у свій час переконував, що вчителеві ми "ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і май­бутнє нашої вітчизни". Його послідовники, відомі словесники В.Я.Стоюнін, В.І.Водовозов, В.П.Острогорський, Ф.І.Буслаєв, Х.А.Алчевська, Т.Г.Лубе-нець були палкими пропагандистами мистецтва слова як засобу суспільного, громадянського і естетичного виховання. Основні професійні риси вчителя-словесника чітко виділяв В.П.Острогорський. У своїй книзі "Бесіди про ви­кладання словесності" він підкреслював, що, крім загальноосвітньої підго­товки (з логіки, психології, філософії, естетики) і глибоких фахових знань (з мови, історії літератури, методики), учитель літератури повинен мати критичне мислення, дар слова, поетичне сприймання, уміння виразно читати і розповідати.

Учитель літератури повинен передусім жити багатим, ідейним життям. Лише тоді він зможе по-справжньому виконати ту високу місію виховання підростаючих поколінь, яку покладає на нього народ. Такий учитель, який сам постійно духовно збагачується, "щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню".

В.О.Сухомлинський закликав учителів дбати про те, щоб їх вихованцям було що в них відкривати.