Ключовим поняттям сучасної лінгвокульторології є «концепт», який досить часто використовується як термін у наукових працях дослідників, що вивчають проблеми мовленнєвого мислення. Поняття «концепт» не є однорідним і по-різному тлумачиться представниками різних лінгвістичних шкіл.

Короткий словник когнітивних термінів пропонує таке визначення концепту: «Концепт – термін, що слугує поясненню одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості та тієї інформаційної структури, яка відображає знання та досвід людини». (Краткий словарь когнитивных терминов: Отв. ред. Е. С. Кубрякова. М.: Изд-во МГУ, 1996.)

Семантика концепту вода української та російської мов дуже близька. В слов’янській лінгвокультурі вода – це 1) водяний простір (вода прийшла, піднялася; территориальные воды), 2) поверхня озера чи річки, що виступає як окрема фізична маса (Тихо-тихо Дунай воду несе), 3) щось беззмістовне та багатослівне (воду лити; в докладе было много воды), 4) взірець чистоти, краси та здоров’я (Будь здорова як вода), 5) щось небезпечне (За водою піти (в значенні зникнути); где вода, тут и беда). Також необхідно зазначити, що в східноєвропейських казках вода має магічні властивості – може бути живущою та зцілющою (мертва та жива вода у російському фольклорі), а в релігійному контексті вода завжди була символом оновлення людини та природи.

В англійській мові лексема "water" має такі номінативні значення: 1) напій 2) водний простір (озеро, море), 3) поверхня озера чи моря, 4) водойма, 5) курорт з лікувальними водами, 6) хвилі, 7) потік, водопад, 8) річка Темза, 9) приплив та відлив, 10) паводок, 11) рідкі виділення организму, 12) якість коштовного каміння, 13) акварельні фарби, 14) дощова вода, 15) водопровідна вода, 16) морська вода.

В німецькій мові концепт вода у побутовому значенні має ті ж номінативні значення, що і в англійській мові. Але у поетичних виразах, прислів’ях та приказках значення концепту дещо відрізняється. Вода є 1) цінною (jmdm. nicht das Wasser reichen können – не бути гідним когось, буквально не мати змоги комусь подати води); проблемною (in schweres Wasser steuern – мати великі проблеми); спокійною (ein stilles Wasser sein – бути тихим, спокійним).

Отже, концепт “вода” в англійській, німецькій, українській та російській лінгвокультурі співпадають і в переносному значенні вода зазвичай має наступні характеристики: цінність, небезпечність, швидкоплинність.

Відповідно до територіальної та ментальної єдності концепт “вода” співпадає в українській та російській лінгвокультурі; а також в англійській та німецькій. Але англійській мові семантичне поле концепту значно ширше, тому що Великобританія – це морська держава, і життя її мешканців було завжди пов’язано з водою [2] .

О. Макарець, у своїй статті зазначає, що У сучасній українській мові вона полісемічна й функціонує в таких значеннях: ‘прозора, безбарвна рідина, що утворює річки, озера і т.ін. та, пройшовши спеціальну обробку, подається до будинків; найпростіша хімічна сполука водню з киснем’; ‘водна поверхня річок, озер тощо; рівень води в них’; ‘водна маса джерел (також підземних, озер, річок, її потоки, хвилі; водні простори та ділянки, які знаходяться у межах території певної держави (внутрішні води), належать якійсь державі (територіальні води) або не належать жодній (нейтральні води)’; ‘тільки мн. лікувальні мінеральні джерела; курорт із ними’; ‘тільки мн., мед. навколоплідна рідина’; ‘перен., розм. зайві, беззмістовні фрази’ [7, т. 1, 716 – Словник української мови : [в 11т.]. – К. : Наукова думка, 1970–1980].

Дослідниця вважає, що додаткових значень це слово набуває в пареміях завдяки реалізації асоціативних зв’язків:

– неприємність, пригода: Вийти сухим із води; Трудно вийти з біди як каменю з води; Від вогню біжу, а в воду скачу; Де вода, там і біда;

– небезпека: Як води боятися, то не купатися;

– наполегливість: Вода крапля по краплі й камінь довбає;

– ненадійна опора, щось, що не варте довіри: Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся; Не вір воді, не втопишся;

– марна, безглузда справа: Стовкла воду в ступі;

– надійний сховок, місце, де неможливо щось знайти: Заховав кінці в воду; Як у воду впало;

– злидні, відсутність статків (здебільшого в поєднанні із лексемою хліб): Хліб та вода – то козацька їда; Хоч хліб із водою – аби милий з тобою;

– необхідна річ: Без води борщу не звариш;

– перешкода, яку потрібно подолати: До свого роду – хоч через воду; Їв би кіт рибу, та в воду не хоче.

 Ад’єктиви, уживані при лексемі вода, у прямому значенні характеризують здебільшого її фізичні властивості, але подібні сполучення набувають і додаткових значень.

Бистра (бурна) / тиха вода. Попри антонімічність прикметників бистрий – тихий, поняття бистра й тиха вода у фольклорі не протиставлені. У словосполученні бистра вода прикметник вказує на наявність течії, а отже, йдеться про річку. У купальських піснях річкою дівчата пускають вінки, тому її пов’язують із надією на щасливе майбутнє:

Ой пущу віночок

На биструю воду

На щастя, на долю (Пісня).

У піснях про кохання бистра вода (ріка) є порятунком від нещасливого заміжжя чи розлуки з коханим:

Стоїть дівча над бистрою водою,

Стоїть дівча та й тихо говорить:

«Бистра вода, візьми мене з собою,

Бо я не можу на тім світі жить» (Пісня).

Бистра вода може також позначати явну небезпеку чи сильне занепокоєння, тугу:

Не стій, вербо, над водою –

Бистра вода під тобою

Удень, вночі прибуває,

Всі коріння вимиває (Пісня)

Виразно значення небезпеки реалізовано в прислів’ях: Тиха вода греблю рве; Тиха вода найглибша; Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає.

Глибока вода. Таке сполучення функціонує переважно в прислів’ях та приказках і позначає проникливий розум, урівноваженість: Глибока вода тихо плине; Глибока вода не каламутиться.

Холодна (студена, зимна) вода. Прикметник холодна у сполученні з іменником вода часто набуває значення «свіжа», «смачна» (Ой у полі криниченька, Там холодная вода). У піснях про кохання холодна вода – це красива наречена:

Була Молода

Холодна Вода,

Були Світилки

Яснії Зірки (Пісня).

         У прислів’ях таке словосполучення може набувати значення найлегшої або абсолютно безпечної справи (І за холодну воду не братися; Він і на холодну воду дує), користі від роботи (З глибокої криниці студена вода), іноді – причини сильних негативних переживань (Як холодною водою облив).

Нечиста (брудна) вода – символ зради, невірності:

Не буду я води пити, бо вода нечиста,

Бо у неї нападало кленового листа (Пісня)

Каламутна вода пов’язана зі смутком через кохання, баламутною дівчиною або хаосом, беззаконням у суспільному житті, що надає цьому словосполученню додаткового значення неясності, неспокою:

Тече вода каламутна.

Чого, дівко, смутна? (Пісня)

Брудною водою називають нечесну справу: З брудної води ще ніхто чистим не вийшов [3, 106 – 112].

Звертаючись до «Енциклопедичного словника символів» О. Потапенка, варто зважити на значення слова «вода» та «вода свята (жовта)», які він розмежовує. Вода – символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві – символ очищення від гріхів (в обряді хрещення); смерті і поховання; житія і воскрсіння із мертвих; чистоти і здоров’я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки.

Символіка води надзвичайно багата і глибока. І Індії вода вважалася охоронницею життя, яке циркулює в природі у формі дощу, соку, рослин, молока і крові. Води вважалися безмежними і безсмертними, першопочатком і вінцем земного життя. Народи Месопотамії ототожнювали воду із безмежною інтуїтивною Мудрістю.

У давнину води символізували «вселенський біг потенційних можливостей…, які передавали всім формам і всьому творінням» (Х. Керлот). У Стародавній Греції, Русі-Україні вода вважалася посередником між життям та смертю, потоком творення і водночас знищення.

Слов’яни–язичники мали подібні уявлення про воду. Про це свідчать прадавні закляття та колядки. Напр., в одному із заклять мовиться: «Водичко, найстарша царичко». А космогонічна українська колядка стверджує:

Що ж нам було зі світа початку?

Не було нічого – одна водонька.

Як плодюча та родюча стихія, вода обожнювалась. За космогонічними поглядами давніх слов’ян, вода, поєднавшись із первісною матерією чоловічої статі, утворила струмки, ріки, озера, загалом усе на Землі. «Водним божествам (Дані, Мокоші, Водянику та ін.) наші пращури приносили спеціальні жертви (рослинні, тваринні й навіть людські). Відгомін цього вірування існує і в нинішньому звичаї кидати у воду «на щастя» гроші (дрібні монети). Воду вважали святою, очищувальною силою, здатною принести щастя. Дуже поширеними в стародавньому світі були обряди обмивання – «очищення водою, окроплення, обливання.

Особливо цілющою була «свята вода» (свята, свячена, «свято-вечірня», «стрітенська»). Очищувальну силу мали (за віруваннями) слина та сльози.

За даними митрополита Іларіона, «вода – символ розмноження й парування… Шлюби слов’ян часто бралися над водою. І взагалі парування відбувалися при воді… Умитися молодим обом разом – це символ побратися». Вода в Україні символізувала і віщу силу. Дівчата гадали на воді, пускали в річку вінок на Івана Купала, щоб дізнатися про судженого та ін. В українському фольклорі «наносити води», «хотіти напитися води» означає «кохати»:

Галю ж моя, Галю,

Дай води напиться.

Ти ж така хороша,

Дай хоч подивиться.

П. Чубинський зазначав також: «Вода – символ здоров’я: вживається в заклинаннях і намовах… Свячена вода вживається як ліки при всіх недугах. Така вода набирається в річці або колодязі на Богоявлення. Тримають її майже в кожній хаті» (Чубинський П. Ангели на сходах неба. – К., 1992. – С. 10)

За народними повір’ями, чиста вода символізувала здоров’я, щастя, вірність, а каламутна – зраду, хворобу, журбу, прикрість («В мутній воді рибу ловити»), Рух води асоціювався також із плином, часу, віку («Літа пливуть як вода»). На думку авторів книги «Українські символи», «води – це один з найдавніших символів українського фольклору, який навіть увійшов у відсвідомість людей образом Праматері всього живого, яка пронизана золотим стовпом (світовим деревом), зродила світ і є кров’ю землі, всеплодющою силою. Зберігаючи пам'ять про первісну хаотичну воду й поєднуючи її з уявленням про світ померлих як антисвіт…, предки надали річкам і воді взагалі властивості бути посередником між живими і мертвими і в той же час можливості передбачати майбутнє, бо вода є причетною до вічності. Вода і є рубежем між життям і смертю, між двома станами людини: до шлюбу і після. І, що найголовніше, вода символізує силу дівчини й жінки – земних відображень Води-Праматері, господині всесвіту» [1, 85 – 88]

Етимологічний аналіз ключової лексеми концепту «вода» є необхідною ланкою відтворення найдавніших уявлень народу-носія мови про устрій світу і про місце води в ціннісної картині світу англійців. Згідно з даними етимологічних словників, лексема «water» входить до складу споконвічної лексики. У фонді споконвічній лексики вона відноситься до найстародавнішої генетичної групі слів – індоєвропейської. В етимологічних словниках вказується загальний індоєвропейський корінь, що служив базою для утворення більш пізніх мовних знаків зі значенням «вода».

Якщо відштовхуватись від індоєвропейської бази *[a]ued-(*ud-, *uet'-/*ut'-) створені слова в індоєвропейських мовах: др.-англ. waster, гот. watö, др.-в.-нім. wa33ar, ст.-сл. вода, др.-сакс, watar, др.-сканд. vatn, др.-інд. uda (мн.ч. «воды», «волны»), грец. hydör, др.-прус, unds, sans, udan и т.д (ODEEtym 1982: 994; CEtymD 1964: 722; EtymDEL 1976: 703). За свідченнями T.B. Гамкрелідзе и B.B. Іванова, корінь мав би означати початок денотату «вода» на противагу індоєвропейському кореню *Hap[hJ- зі значенням «швидкотечія, потк води» (Гамкрелидзе, Иванов 1984: 274, 670-671).

Етимолого-культурологічний аналіз лексеми «water» показує, що існує ключове протиставлення в розумінні води: «жива вода» - «мертва вода». Для формування і становлення досліджуваного концепту велике значення мав його зв'язок з концептом «простір»: вода в давнину ототожнювалася з шляхом, з дорогою, яка зв'язує всі три світи - верхній, середній і нижній. Жива вода - вода на шляху з вищого світу вниз, на землю, в земний світ; мертва вода - вода на шляху з земного світу вниз, в інший світ. Мертва вода - та ж жива вода, але вже відслужила, яка віддала свою цілющу силу землі. Простежується асоціація води з якоїсь живої активної субстанцією, здатною впливати на навколишні її суб'єкти та об'єкти: на шляху з вищого світу в земній вода здатна творити і творити; на шляху з земного світу он вона творити вже не здатна, але активна і діє негативно. Жива вода - джерело зцілення і символ родючості, мертва вода - уособлення хвороб і смерті. Отже, констатується закріплення аксіологічного компонента в структурі концепту «вода» [4].

Використана література

1. Енциклопедичний словник  символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. – 4-е вид. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2013. – 560 с.
2. Зінченко О.С. Специфіка актуалізації концепту «вода» у неблизькоспоріднених мовах. Режим доступу: http://www.essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/30489/1/Zinchenko%20O.S.%20Spetsyfika.pdf)
3. Концепт «вода» в українській мовній картині світу / Ю. С. Макарець // Філологія, с. 106 – 112
4. Концепт «вода» в английской лингвокультуре / Т. И. Бадмаева // Волгоград, 2006. Режим доступу: http://cheloveknauka.com/v/49053/d?#?page=1
5. Краткий словарь когнитивных терминов: Отв. ред. Е. С. Кубрякова. М.: Изд-во МГУ, 1996.
6. Потапенко О. І. Лінгвокульторологія. Концепт любов : Монографія / Потапенко Олександр Іванович. – Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2014. – 258 с.