Головна » Файли » Інші дисципліни » Зарубіжна література

Жюль Верн "Таємничий острів"
[ Викачати з сервера (27.7Kb) ] 23.12.2011, 13:11

Жюль Верн

«Таємничий острів»

Жанр: роман                                                                                                                                 Рік написання: 1875 рік

Головні герої:

Сайрес Сміт – інженер

Наб – слуга Сайреса

Пенкроф – моряк

Герберт Браун – син капітана корабля, на якому плавав Пенкроф, і якийзалишився сиротою

Гедеон Спілет – військовий журналіст

Айртон – колишній розбійник

Юпітер – горила

Топ – вірний собака

У березні 1865 року у США, п’ятеро сміливців вирушають у небезпечну подорож, втікаючи з міста Річмонд, взятого південцями на повітряній кулі. Але буря їх носила в повітрі, і вони вже не знали де знаходились. На нещастя, куля була прорвана і вони постійно опускалися. Вони повикидали все, що тільки можна було з аеростата для підтримки в повітрі кулі. Сайрес Сміт з своїм вірним собакою зриваються перед островом в море. Після приземлення, через випадок з інженером раб Наб дуже страждає, оскільки вважає його вже загиблим. Але через кілька годин, собака Топ знаходить чотирьох товаришів Сайреса і веде їх до нього. Все це здається дивним, оскільки інженер точно пам’ятає, що не йшов так далеко від моря, бо був непритомним. Обійшовши острів, герої почали називати місця острова за їх схожістю, а сам острів назвали Лінкольн. Далі знайшли краще житло за Комин, де б їх не дістала вода з океану і де б була прісна вода для тамування спраги. Поступово п’ятеро відчайдух почали адаптуватися до нових умов: ловили звірів на їжу з допомогою списа, придумували інструменти для різних умов праці, вживали заходів безпеки, приручали диких тварин. А коли ж вони знайшли ящики з усіма інструментами, то все пішло в них тільки на краще. Але дуже було багато таємниць і випадковостей, в які ні Сайрес Сміт, ні інші жителі острова просто не могли повірити і не могли розгадати таємницю.

Одного разу повертаючись додому в Гранітний палац, вони побачили, що там господарюють мавпи. Довго не могли потрапити до себе додому господарі, але після того як мавпи просто розбіглися, чиясь рука викинула їм канатні сходи. Піднявшись вони побачили орангутанга, якого назвали Юпітером, а скорочено стали звати дядечко Юп. Він їм в усьому допомагав, розумів команди, але від людини відрізнявся тільки тим, що не міг говорити.

Після того як був знайдений ящик з потрібними їм так речами, вони визначили де знаходяться, і побачили недалеко від них острів Табор. Пенкроф загорівся бажанням побувати на цьому острові. Вони почали будувати бот за кресленнями Сайреса і під керівництвом досвідченого моряка. Побудувавши човен, вони обпливають навколо острова, і знаходять пляшку в якій говорить про те, що на острові Табор знаходиться чоловік. В морську подорож відправляються Пенкроф, Гедеон Спілет, Герберт. На острові знаходять хижку, в якій їм здавалося давно вже ніхто не жив, але зустріли людину яка була схожа більше на горилу, вона кинулась на Герберта, друзі встигли зв’язати чоловіка. Далі вони всі його запаси і кілька тварин взяли на борт і відправлись назад на о. Лінкольн. Але почалася невелика буря і вони збилися з курсу. І тут їх врятував випадок на їх острові хтось запалив вогонь, вони благополучно дісталися острова,і про всі їх пригоди розповіли друзям. Інженера лише одне здивувало: хто ж запалив багаття? Коли ж Айртон адаптувався до нормальних умов, то всі здивувалися, коли він повідомив, що записку в море не кидав.

Далі недалеко від острова вони побачили корабель, але зрозуміли, що то пірати коли побачили чорний прапор. Інженер з командою підготувалися до бою, все було чудово поки корабель не підійшов до острова ближче і не почав стріляти в їх Гранітний палац, де вони заховалися. Але тут їх врятував випадок: судно вибухнуло. Не розуміючи, що сталося вони почали все, що можна було забирали з судна. І ось знайшли причину вибуху, кусок від турбіни. Далі вони не дуже переживали через шістьох піратів, оскільки вважали, що вони не загрожують їм. Але це не так, оскільки коли Айртон поїхав до загону, від нього не було ніяких вістей. Направившись туди, вони побачили перерізаний провід телеграфа, і найжахливіше: Айртон зник. Під час перестрілки був тяжко поранений хлопець. Але він вилікувався завдяки лікам, які знайшлися таємничим способом на столі біля хворого. Таємничим способо були вбиті і пірати.

Отже, далі життя поліпшилося. Не забувши відвезти записку на острів Табор, почали будувати новий корабель (попередній розбили пірати під час виходу в море), більший за попередній. Одного разу сидячи в палаці, запрацював телеграф, всі налякалися, бо в хижці біля загону нікого не було. Коли ж Сайрес відповів: що ви хочете? – то була надана відповідь – «Негайно йдіть до загону». Прийшовши до загону, вони здивувались, там нікого не було, але побачили записку, в якій сказано: «Ідіть уздовж нової лінії». За кабелем вони пройшли аж до прибережних скель, і вони почали спускатися діставшись до води. Вони дочекалися відпливу, і після цього побачили човен. Вони спустилися в нього, і попливли вперед. Наблизившись до підводного човна, вони спустилися вниз і побачили на ліжку чоловіка, який лежав ніби мертвий. Але тут інженер промовив: «Капітане Немо, ви веліли нам з’явитися? Ми прийшли… Почувши ці слова, чоловік підвівся, й колоністи побачили в ясному світлі його красиву голову, високе чоло, гордий погляд, сріблясту бороду і довгий, густий, відкинутий назад чуб. Було видно, що його здоров’я поступово підточила тяжка хвороба. Але його голос звучав твердо, коли він здивовано промовив по-англійському…».

Перебували вони на підводному кораблі «Наутіліус». Капітен Немо був відомий тим, що був принцом Даккаром. Далі він боровся за справедливість і став капітаном Немо. Ховався він на цьому острові, він зібрав у «невідомих підводних світах дивовижні скарби». Інженер та його друзі не судили капітана за його вчинки.

Капітан Немо хотів бути похованим в своєму судні «Наутіліус». Він побажав аби всі його скарби збереглися на судні. Але «на згадку від принца Даккара» він подарував їм скриньку в якій були діаманти на кілька мільйонів. «Наутіліус» був справжнім дивом: «він був справжнім технічним дивом, наповнений безліччю інших див, тож інженер, розглядаючи його, не переставав захоплюватися».

Капітан через деякий час попросив вийти всіх крім інженера, бо повинен йому сказати кілька слів. Після цих пригод, вони вийшли з судна, відкрили клапани, і корабель пішов на дно печери забираючи з собою і капітана Немо: «Поступово світло прожекторів потьмяніло, а згодом і зовсім зникло, і «Наутіліус», що став плавучою труною капітана Немо, опустився на дно морської безодні».

Далі прискорили всі роботу на корабельні. «Третього січня Герберт, піднявшись удосвіта на плоскогір’я Широкий Обрій, щоб осідлати онагра, побачив величезний стовп диму над вершиною гори Франкліна». Сайрес всім пояснив, що в вулкані сталися величезні зміни за цей час, а над вечір з вулкану почав вивергатися вогонь. Сайрес почав турбуватися і захотів відвідати печеру Даккара, щоб подивитися, які зміни відбулися з їх попереднього відвідування. Вони з Айртоном спустилися в печеру, і почули глухий гурків, і сірчасті випари, Сайрес зауважив «Ось чого боявся капітан Немо!». Наступного ранку, він всіх зібрав і повідомив, що острову загрожує велика небезпека, і ніщо не може його врятувати. І Сайрес розповів друзям, що ж сказав йому капітан Немо. Всі думали про небезпеку яка їх оточила, і усі гаряе взялися до роботи – добудовувати човен. Але настала ніч, і вночі все небо було в огні. Але вони не здавалися, і продовжували будувати човен. Всі сподівалися на порятунок, але вночі з 8 на 9 березня «велетенський стовп диму пари вирвався з кратера і з громовим гулом здійснявся на висоту понад 3 тис. футів…прогримів вибух… Уламки гір упали в Тихий океан, і через декілька хвилин він затопив усе, що доти називалось островом Лінкольна…У катастрофі загинули всі острівні птахи і всі тварини… Сайрес Сміт, Гедеон Спілет, Пенкроф, Наб і Айртон уціліли тільки завдяки тому, що з намету, де вони були всі разом, їх викинуло повітряною хвилею у море…». Всі вже втратили будь-яку надію, але ось морем пропливав корабель і Айртон впізнав його, це був «Дункан», саме той корабель, який і залишив Айртона на острові Табор. Всі були дуже здивовані, коли дізналися, що була залишена записка в хижці на острові, про те, де вони знаходяться. Всі відразу здогадалися, що це був капітан Немо.

Коли ж дісталися до Америки, то купили землю в штаті Айвова і зажили дуже щасливо. Жили так само дружно. Мали також і річку Вдячності, гору Франклін, маленьке озеро Гранта і ліс, названий лісом Далекого Заходу. Але вони ніколи не забували про острів на який вони вперше ступили і про капітана Немо, який їх виручав всюди і в усьму


Образ героїв:

Сайрес Сміт – «худий, сухорлявий, кістлявий Сайрес Сміт усією своєю зовнішністю уособлював північноамериканця, і, хоч мав не більше як 45 років, у його коротко стриженому чубові пробивалася сивина. Його вродливе обличчя з різьбленним профілем було з тих, що їх карбують на медалях та монетах, а ясні палючі очі й строгі стиснуті губи виказували вченого, незламного в утвердженні власних ідей… Отож він мав винятково гострий і кмітливий розум, спритні й умілі руки, розвинені м’язи свідчили про його неабияку силу… Дуже освічений і практичний, вельми тямковитий…мав надзвичайну витримку і вмів за будь-яких обставин не втрачати самовладання. Водночас у нього були розвинені три основні риси, сукупність яких і визначає сильну людину: духовна і фізична енергія, цілеспрямованість і могутня воля. Своїм девізом він міг би взяти слова, сказані в XVII ст. Вільгельмом Оранським: Беручись до справи, я не покладаюсь на надії, а домагаючись її завершення, не маю потреби в перемозі». З того моменту, як С. розводить багаття без єдиної сірники - за допомогою сонячного проміння і стекол годин, - остров'яни відчувають до нього безмежну повагу. Під керівництвом С. на острові ведеться будівництво гідравлічних споруд, налагоджується хімічна і металургійне виробництво, з'являється електричний телеграф.

Гедеон Спілет«достойний, енергійний, рухливий і рішучий газетяр, що об’їздив увесь світ, солдат, майстер пера, художник, кипучий розум, здатний правильно оцінити становище, заповзятий і діяльний, Спілет не боявся тяжкої праці, втоми й небезпеки… Був високий на зріст чоловік віком щонайбільше 40-а років. Його лице обрамляли рудуваті бакени. На обличчі світилися жваві й проникливі очі. То були очі людини, що звикла миттю схоплювати всі подробиці широкої панорами».

«Гедеон Спілет, обдарований журналіст, досить усього вивчив, щоб писати й говорити про найрізноманітніші речі; його талант, знання й руки дуже здадуться при створенні колонії на острові. Він не відступить перед найважчим завданням, а будучи пристрасним мисливцем, охоче перетворить своє дотеперішнє захоплення на постійне заняття.»

Наб – «тридцятирічний, неодружений чоловік, сильний, меткий і спритний, кмітливий і лагідний, спокійний, часом наївний, завжди усміхнений, послужливий і добрий. Його звали Навуходоносор, але він озивався тільки на скорочене, звичне змалечку ймення - Наб».

«Наб - живе втіленням відданості. Розумний, спритний і невтомний, міцний і дужий, він до того ж розумівся на ковальстві й також буде дуже корисним для острівної колонії»

Пенкроф – життєрадісний моряк, у якого на всі ситуації виникають жарти, він мав план і втечі з колонії, і завжди наполягав на своїй позиції і майже ніколи на відступав. Добродушний і заповзятий сміливець, який не боячись ніяких перешкод, навіть бурі вирішує відправлятися до острова Табор, він був чудовим кравцем. «Що ж до Пенкрофа, то він борознив усі моря й океани, теслював на корабельнях у Брукліні, трудився підмайстром у кравця на державних кораблях, обробляв землю й доглядав садок, приїздивши у відпустку до рідного краю, одне слово, як і будь-який моряк, - на всі руки майстер»

Капітан Немо – найкращий образ із створеної письменником величезної галереї позитивних героїв. Геніальний учений і винахідник, володар океанської безодні, захисник пригноблених народів, капітан бореться з Тиранією і соціальним злом у всіх країнах. «За походженням капітан Немо був індусом. Звали його принц Даккар, і був він сином раджі, що правив незалежним на той час князівством Бундельханд, небожем відомого індійського героя Тіппо-Саїба»

Герберт Браун – 15-річний хлопець, який був хорошим і в усьому допомагав колоністам, добре стріляв, мав навички натураліста, а тому допомагав своїм друзям розрізняти дерева, тварин і т.д. «Герберт - славний хлопчина, неабияк освічений у природознавстві, - буде вельми корисним у спільній справі».

«Під час влаштування житла дуже відзначився Герберт. Розумний і діяльний, він швидко схоплював усе нове, добре виконував усіляку роботу, і Сайрес Сміт дедалі більше проймався почуттям любові до хлопця. Герберт також платив йому глибокою і шанобливою любов’ю».

Айртон - був спочатку людиною, яка не хотіла ні з ким розмовляти, оскільки відчував себе винним за скоєні раніше гріхи, але після розповіді його історії, він покаявся і почав жити з колоністами, і в усьому їм допомагати. Він хоч був людиною і не веселою, зате дуже сильною.


Перелік таємниць, які колоністи не могли розгадати:

  1. Як Сайрес Сміт перейшов в укриття з берега океану без свідомості і без сторонньої допомоги? Як собака Топ знайшов укриття 4 колоністів і теж без допомоги?

  2. Чому гарчить Топ під накриття в колодязь в Гранітному палаці? (розвідка Сайреса Сміта не дали результатів)

  3. Як на острові було знайдено ящик з необхідними речами, якщо не було видно потонулого корабля?

  4. Як вибухнув корабель піратів без пошкодження пороху?

  5. Як були вбиті пірати на острові без слідів куль?

  6. Як опинилась дробина в нозі свинки, якщо в неї ніхто не стріляв?

  7. Як опинились так потрібні ліки для пораненого Герберта біля ліжка?

  8. Що викинуло Топа з океану під час бійки?

  9. Хто запалив вогнище, під час бурі коли повертався Пенкорф з о.Табор? Адже цього ніхто не робив!

  10. Хто відв’язував бот під час його стоянки в бухті?

  11. Чия рука викинула сходи коли було нашестя мавп?

  12. Хто відв’язав човен, який їм дуже був потрібен внизу річки Вдячності?





Використані джерела:

  1. http://fmm51.org.ua/html_books/jule_verne-tajemnichij_ostriv.htm - текст

  2. Таємничий острів: Роман: для серед. та ст. шк. віку/ Пер. З фр. В.С.Омельченка; [Післямова В.І.Пащенка]. – К.: Веселка, 1992. – 528 с.: іл.

Категорія: Зарубіжна література | Додав: StudentSun | Теги: Таємничий острів, дюль Верн, читацький щоденник
Переглядів: 2403 | Завантажень: 156 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]