Головна » Файли » Інші дисципліни » Зарубіжна література

Жюль Верн "Діти капітана Гранта"
[ Викачати з сервера (23.4Kb) ] 23.12.2011, 13:00

«Діти капітана Гранта»

Рік створення: 1865 — 1867рр.                                                                                                                                               Жанр: роман

Головні герої:

Лорд Гленерван – очолює експедицію

Капітан Гаррі Грант – капітан корабля «Британія»

Айртон (Бен Джойс) – ватажок зграї

Майор Мак-Наббс – двоюрідний брат

Гелена – дружина лорда

Мері і Роберт – діти капітана Гранта

Джон Манглс – капітан «Дункана»

Том Остін – помічник капітана


26 червня 1864 року екіпаж яхти «Дункан», що належить лорду Едуарду Гленервану, який є один із перів яхт-клубу Сполученому Королівстві Темзиі багатому шотландському землевласнику, який виловлює акул. На борту яхти в той час разом із лордом Гленарваном була його молода дружина леді Гелена й двоюрідний брат - майор Мак-Наббс. Коли вони зловили акулу, то в середині неї знайшло пляшку з запискою, на якій було написано щось трьома мовами: французькою, англійською та німецькою. Через деякий час, після перекладу слів у записці вони прочитали, що під час катастрофи судна «Британія», урятувалося троє чоловік: капітан Грант і два матроси і, що вони потрапили на якусь землю; вказується точно широта, але довготу не можна розібрати, оскільки її розмила вода. У записці говориться, що врятовані перебувають на 37 градусі південної широти. Тому розшукувати капітана потрібно десь на цій паралелі. Англійське адміралтейство відмовляється споряджати рятувальну експедицію. Але лорд Гленерван з дружиною, намагається зробити все можливе, щоб відшукати капітана Гранта. Вони знайомляться з дітьми Гаррі Гранта – 16-річною Мері і 12-річним Робертом. Яхту споряджають для далекого плавання, де буде присутня й жінка - Елен Гленерван, дуже добра й мужня, діти капітана Гранта, майор Мак-Наббс (чоловік років п’ятидесяти, скромний, мовчазний і добродушний, близький родич Гленервана), 30-річний капітан «Дункана» Джон Манглс (двоюрідний брат Гленервана, відважний, добрий, енергійний), помічник капітана Том Остін (старий моряк, заслуговує повної довіри) та 23 людини суднової команди, всі є шотландцями, як і їх господарі.

25 серпня «Дункан» виходить в море з Глазго. На наступний день з’ясовується, що на борту знаходиться ще один пасажир. Він секретар Паризького географічного товариства, француз – Жак Паганель. Він просто переплутав кораблі (повинен був відплисти на кораблі «Шотландія» в Індію). Він зайшов в каюту, проспав 36 год. щоб краще перенести «качку», і вийшов на палубу аж на другий день плавання. Коли Жак дізнався, що пливе не в Індію дуже засмутився, але дізнавшись про пошукову експедицію згодився плисти далі.

Перепливши Атлантичний океан і пройшовши через Магеланову протоку, «Дункан» пливе в Тихому океані і направляється до берегів Патагонії, де вони вважають перебуває капітан Грант в полоні індіанців.

Пасажири «Дункана» - лорд Гленерван, майор мак-Наббс, Паганель, Роберт і троє матросів висаджуються на західному узбережжі Патагонії, а Елен Гленерван і Мері під опікою Джона Мангласа залишаються на вітрильнику який повинен був обійти континент і чекати мандрівників на східному узбережжі, біля мису Коррієнтес.

Гленнерван і його супутники проходять через всю Патагонію, ідучи по 37 паралелі. У цій подорожі з ними трапляються незвичайні пригоди. Під час землетрусу зникає Роберт. Кілька днів пошуку не дають результатів. Коли загін втративши надію його відшукати, вже збираються вирушати в дорогу і раптом бачать кондора, у якого в лапах несе Роберта. Він злітає з ним в небо. Мак-Наббс хоче вистрілити в птаха, але його випередив хтось. Поранений птах спускається ніби парашут на могутніх крилах. З’ясовується, що вистрілив тубілець Талькав. Він стає їх провідником до Аргентини, а згодом і справжнім другом.

В пампасах подорожнім загрожує загибель від спраги. Талькав, Гленерван і Роберт, чиї коні ще не дуже стомлені, відправляються на пошуки води і випереджають інших. Біля річки на них нападає зграє червоних вовків. Трьом мандрівникам загрожує загибель. Тоді Роберт схоплюється на швиду Тауку (кінь Талькави). Йому вдається уникнути загибелі. Рятує Гленервана і Талькава. Він приєднується до групи Паганеля і вранці зустрічається знову з Гленерваном і Талькавом.

Незабаром після цього внизу розлилася річка і їм доведеться чекати. Вони видерлися на дерево горіха, яке потік не міг вирвати з корінням. На ньому вони і влаштували привал, навіть розвели вогнище. Але вночі буря вирвала дерево і люди доплили на сушу.

Паганель приходить до висновку, що записка знайдена в пляшці від капітана Гранта витлумачена невірно, і що він знаходиться не в Патагонії, а в Австралії. Він вельми доказово переконує інших у правильності цього твердження і мандрівники повертаються на корабель, щоб продовжити плавання до берегів Австралії.

По дорозі вони обстежуються два острови які їм потрапили на шляху – Тристан-да-Кунья та Амстердам. Потім «Дункан» наближається до мису Бернуллі, яке розташоване на австрійському узбережжі. Гленерван висаджується на берег. За кілька миль від берега вони зустрічають на фермі якогось ірландця, який радо приймає мандрівників. Лорд Гленерван розповідає про всі пригоди і чому вони тут.

Але Ірландець ніколи не чув про затонулий корабель «Британія» , але в розмову втручається один із працівників на ім’я Айртон. Він заявляє, що капітан ще живий і перебуває на австралійській землі. Його документи й розповідь засвідчують, що він був на судні «Британія». Айртон каже, що втратив капітана в той момент, коли корабель розбився об прибережні рифи. До цієї хвилі він був переконаний, що вижив тільки він один. Правда, Айртон повідомив, що корабель розбився біля східних берегів Австралій, а не біля західних. І якщо справді капітан Грант живий, то просто перебуває у полоні тубільців на східному узбережжі.

Айртон говорить з щирістю, у його словах важко сумніватися. Та й за нього замовив слово й ірландець на якого той працює. Лорд Гленерван повірив Айртону, і за його порадою приймає рішення перетнути Австралію по 37 паралелі. Гленерван, його дружина, діти капітана Гранта, майор, географ, капітан Мангле і кілька матросів зібравшись в невеликий загін відправилися на пошуки на чолі з Айртоном. «Дункан» отримавши деякі пошкодження бере курс на Мельбурн, де й планується провести ремонт. Команда яхти на чолі з помічником капітана чекають розпорядження Гленервана.

Жінки виїжджають у візку який запряжений шістьма биками, а чоловіки – верхи на конях. Під час поїздки всі милуються краєвидами Австралії, і здається все проходить чудово. Але у коня Айртона ламається підкова, і зайшовши до коваля, той ставить підкову у вигляді трилисника (знак скотарської стоянки Блек-Пойнт). Незабаром загін продовжує свій шлях. Вони стають свідками результатів злочину скоєному на Камденському мосту. Всі вагони крім останнього впали в річку через те, що не були зведені колії. Останній вагон пограбований, скрізь лежать обгорілі трупи. Поліція вважає, що це справа рук зграї під керівництвом Бена Джойса.

Незабаром Айртон заводить загін у ліс. Подорожуючі змушені були зупинитися, оскільки перед ними бурхлива річка, яка розлилася. І перейти її можна буде убрід через кілька днів, як вона повернеться в своє русло. Тимчасом через невідому хворобу гинуть всі бики і коні, окрім коня Айртона. Одного разу ввечері капітан Мак-Наббс бачить в тіні дерев людей. Він йде на розвідку і підслухав дуже цікаву розмову. З неї він довідується, що Бен Джойс і Айртон – одна особа, а його банда постійно йшла й спостерігала як рухається загін Гленервана за слідом-трилистником, яким підкували його коня. Повернувшись до загону, майор не розповів друзям про почуту розмову, поки не настане слушний час. Айртон вмовляє лорда Гленервана відправити записку на судно «Дункан», щоб він переплив з Мельбурна до східного узбережжя, бо там бандити легко б заволоділи яхтою. Зраднику вже майже вручають наказ, але капітан викриває Айртона і той тікає. Перед тим, як зникнути Айртон ранить Гленервана в руку. Через деякий час загін вирішує послати когось до Мельбурна. Вони відправляють одного з матросів, але Айртон важко ранить і матроса, відбирає в нього листа і сам їде до Мельбурну. Його зграє переходить річки по мосту, а потім підпалює його, щоб загін Гленервана не скористався ним. Загін лорда чекає поки спаде річка, далі перепливає її на плоту. Діставшись до узбережжя, Гленерван розуміє, що зграє розбійників Бена Джойса заволоділа судном і перебивши усіх членів екіпажу відправилися у невідомому напрямі. Всі вирішують припинити пошуки, бо немає на чому шукати, і відправитися назад до Європи. Але з’ясовується, що корабель який відправиться у Європу, може бути не скоро і чекати його доведеться дуже довго. Тоді мандрівники вирішують допливти до Окленда, що в Новій Зеландії, адже звідти до Європи рейси постійні. На поганому судні з вічно п’яним капітаном і матросами, переживши бурю і сівши ан мілину вони через деякий час все-таки дістаються Нової Зеландії. Але там вони потрапили до людожерів, які їх хотіли з’їсти, але завдяки винахідливості Роберта їм вдається втекти з полону. Через кілька днів вони доходять до східного узбережжя, і бачать там човник, а неподалеку тубільців. Вони сідають у човен. Але тубільці їх переслідують на інших човнах. Мандрівники в розпачі. Вони не хочуть здаватися їм, і вважають за краще померти. Але ось вони бачать «Дункан» зі своєю командою на борту і той допомагає їм відірватися від переслідувачів. Гленерван і його команда дивуються, чому «Дункан» біля східних берегів Нової Зеландії. Через помилку Паганеля, який писав наказ про зміну перебування судна, він написав «Нова Зеландія» замість Австралія. Через цю помилку план Айртона провалився, він почав бунтувати, але його замкнули. Тепер Айртон пливе проти своєї волі на «Дункані» разом з тими кого вні хотів обдурити.

Гленерван намагається переконати Айртона надати справжні відомості про загибель «Британії». Але на це, Айртон просить його висадити десь на безлюдному острові в Тихому океані. Гленерван погоджується на це. З’ясовується, що Айртон покинув судно «Британія» ще до його аварії, оскільки його висадили в Австралії, бо спробував вчинити заколот на судні.

Розповідь про ці події не можуть допомогти в пошуках капітана Гранта. Але Гленерван висаджує на острові Табор Айртона і надає йому все необхідне для проживання. Але виявляється, що тут знайшлися і капітан Грант і двоє матросів. Гленерван обіцяє, що повернеться за Айртоном через кілька років.

«Дункан» благополучно повертається до Шотландії. Мері Грант незабаром одружується з Джоном Манглосом. Адже між ними зав’язалися ніжні почуття. Паганель одружується з двоюрідною сестрою майора. Роберт і його батько стають дуже хорошими моряками.


Використані джерела:

  1. http://fmm51.org.ua/html_books/jule_verne-diti_kapitana_granta.htm - електронна версія роману

  2. http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=4265 – запитання та відповіді до творчості Жюля Верна

  3. Твори :

    1. http://www.parta.com.ua/ukr/composition/view/229/

    2. http://tvori.com.ua/peremozhnij-pafos-romanu-zhulya-verna-diti-kapitana-ranta/

    3. http://www.ukrlit.vn.ua/zaruba/making2/0d62b.html

    4. http://pulib.if.ua/referat/view/27863













Категорія: Зарубіжна література | Додав: StudentSun | Теги: Жюль Верн, читацький щоденник, Діти капітана Гранта
Переглядів: 2081 | Завантажень: 120 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]