Головна » Файли » Інші дисципліни » Зарубіжна література

Марк Твен "Том Сойєр"
[ Викачати з сервера (16.4Kb) ] 23.12.2011, 13:28

Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»

Рік створення: 1937

Жанр: роман

Середина минулого століття., містечко з незвичайною назвою Санкт-Петербург. Провінція, де тітка Поллі, а поодинці виховує Тома Сойєра, не береться за різку не процитувавши свою строгість із священного писання. Вимоглива провінція, де діти змушені вчити вірші під час канікул із Біблії недільної школи. В небагатій провінції незнайомий хлопчик, який прогулюється в черевиках, виглядає нахабним нечепурою, якого Том звичайно ж не може провчити. Тут дуже добре, коли можна втекти і покупатися в Міссісіпі, незважаючи на завбачливо зашитий комір тіткою Поллі, і якби не зразковий Сід, який помітив, що нитка змінила свій комір, то все б обійшлося: «Щось мені здається начебто ви зашивали йому комір білою ниткою, а тут, подивіться, чорна!».

За цю витівку, Тома суворо покарано, йому потрібно білити паркан. Але виявляться, що це цікаве і навіть прибуткове заняття, якщо дати друзям зрозуміти, що заняття - це велика честь: «Телепнів не бракувало: Фішера змінив Джонні Міллер, внісши плату у вигляді дохлого пацюка на довгій мотузці, щоб зручніше було крутити ним над головою… на середину дня том із жалюгідного злидня, перетворився на справжнього багатія… Том, б’ючи байдики, приємно й весело провів час у великому товаристві, а паркан стояв побілений аж у три шари вапна!».

Втім людські пристрасті вирують скрізь однаково. У нього спалахує любов, до нової дівчинки: «…чарівне блакитнооке створіння з золотавим волоссям, заплетеним у дві довги коси, у білій літній сукенці і вишитих панталончиках… А він гадав,що шалено любить Еммі Лоренс, просто-таки обожнює! Виявляється, що це було скороминуще захоплення… Протягом цих 7 коротких днів він гордо вважав себе найщасливішим хлопчиком у світі, і ось в одну мить вона зникла з його серця, як випадкова гостя, що зайшла з нетривалим візитом». Цією красунею виявилася Беккі Тетчер. Тут вже спалахують і ревнощі, і примирення у відповідь на благородний вчинок: вчитель б’є Тома за порвану книгу, яку ненароком порвала Беккі. А між образами і примиренням, виникає ідея піти в пірати (компанія хлопців з: Тома, Гекельберрі Фін і Джо Гарпер)

Хлопчики дуже добре проводять час на о.Джексон (купаються, ловлять рибу, переживають жахливу грозу, курять). Але їх починає тягнути назад додому. Том вмовляє, щоб вони повернулися на їх же похорони.

Коли ж вони хочуть спробувати вилікувати з допомогою кота бородавки, то на кладовищі вони зустрічають на чортів, а лікаря - Робінсона і два помічника - недотепу Мефа Поттера і мстивого метиса Індіанця Джо. Вони щось збирались закопати, і між ними зчинилася сварка, де Джо вбив лікаря, за те, що 5р. назад, лікар виштовхав бродягу (Джо) з кухні, а індіанець присягнувся помститися навіть через 100 років. Індіанець Джо вбивство звалив на Мефа Поттера (ніби той убив в стані алкогольного сп’яніння): «Це все горілка накоїла, та ще, мабуть, і розізлив мене… Я ж думав, що хміль пройшов. Не треба було пити мені увечері». Але на місці злочину, Поттер забув свого ножа, про який згадав індіанець, але власнику про це не сказав: «Якщо він і справді втратив пам’ять від горілки і від удару дошкою по голові, він не скоро згадає про ніж. А коли згадає, то побоїться повернутися на кладовище – боягуз нещасний».

Під час суду, всі докази були спрямовані на Мефа Поттера, його і посадили, але хтось знає і все бачив це. Том і Гек присягаються нікому про цю подію не розповідати, бо Індіанець Джо може їх вбити. Вони починають боятися знаходитися на самоті.

Дні Том проводить добре: подяка від Мефа Поттера за підтримку і допомогою з харчами.

Коли ж вони помирилися з Беккі, вона запросила Тома на пікнік до себе. Як пішли на природу, то вони заблукали в печері, з якої не могли довго знайти вихід. Але все закінчилося дуже добре. Коли ж Том шукав вихід з печери, то ненароком побачив і налякав індіанця Джо, який заховав скарби. Коли ж закрили вихід із печери, то згадали про Індіанця, але той вже помер біля виходу. Через кілька годин Том з Геком пішли через таємний вхід в печеру, і відшукали золото. Потім його поклали на рахунок кожного із хлопців. І Гек почав жити із вдовою Дуглас. Але йому було погано жити в таких хороших умовах, і він бігав на горище щоб вилаятися. Пізніше втік взагалі, але Том його вмовив щоб він повернувся.

Подальша біографія хлопчика, завершує автор, перетворилася б на біографію чоловіка:

«Так кончается эта хроника. И поскольку это история мальчика, она должна остановиться на этом, а если ее продолжить, она станет историей взрослого человека. Когда пишешь роман о взрослых, то наперед известно, где надо поставить точку, — на свадьбе; а когда пишешь о детях, приходится ставить точку там, где это всего удобнее.

Большинство героев, действующих в этой книге, еще не умерли и до сих пор живут счастливо и благополучно. Быть может, автору захочется со временем заняться дальнейшей судьбой младших героев книги и посмотреть, что за люди из них вышли, а потому не следует рассказывать сейчас об этой поре их жизни»

Категорія: Зарубіжна література | Додав: StudentSun | Теги: Том Сойєр, марк твен, читацький щоденник
Переглядів: 2495 | Завантажень: 171 | Рейтинг: 2.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]