Головна » Файли » Інші дисципліни » Зарубіжна література

Лев Толстой "Анна Кареніна"
[ Викачати з сервера (11.7Kb) ] 23.12.2011, 13:25

Анна Кареніна

Рік написання: 1877р. Жанр: роман


Головні герої:

Ганна Аркадіївна Кареніна

Олексій Олександроич Каренін, чоловік Ганни

Граф Олексій Кирилович Вронський, коханець Ганни

Костянтин Дмитрович Левін

Катерина Олександрівна Щербицька (Кітті) – жінка Левіна

Сергій Іванович Кознишев – письменник, брат Левіна

Степан Аркадійович Облонський (Стіва) – брат Ганни

Дарина Олександрівна Облонська (Доллі) – дружина Степана Аркадійовича


Сюжет

У московському будинку Облонських, де все «змішалося» наприкінці зими 1873р. , чекають сестру господаря – Ганну Аркадіївну Кареніну. Причиною сімейного розладу було те, що князь Степан Аркадійович Облонський був викрити дружиною у зраді з гувернанткою. 34-річний Стіва Облонський щиро шкодує про цей випадок, але будучи людиною чесною, він розкаюється і шкодує про зраду дружині Доллі. Життєлюбний, добрий і безтурботний Стіва давно вже не закоханий в дружину, в матір п’ятьох і двох померлих дітей, і він вже їх давно зраджує.

Стіва абсолютно байдужий до справи якою займається, служачи начальником, він не захоплюється роботою і тому не робить помилок і чудово виконує свої обов’язки: «Занимая третий год место начальника одного из присутственных мест в Москве, Степан Аркадьич приобрел, кроме любви, и уважение сослуживцев, подчиненных, начальников и всех, кто имел до него дело. Главные качества Степана Аркадьича, заслужившие ему это общее уважение по службе, состояли, во-первых, в чрезвычайной снисходительности к людям, основанной в нем на сознании своих недостатков; во-вторых, в совершенной либеральности, не той, про которую он вычитал в газетах, но той, что у него была в крови и с которою он совершенно равно и одинаково относился ко всем людям, какого бы состояния и звания они ни были, и, в-третьих, – главное – в совершенном равнодушии к тому делу, которым он занимался, вследствие чего он никогда не увлекался и не делал ошибок». Борги та сімейні негаразди його не засмучують, але зіпсуватися настрій може тільки тоді, коли він не зможе пообідати в дорогу ресторані. Обідає він зі своїм старим другом з села – Констянтином Дмитровичем Левіним, своїм ровесником і другом в молодості.

Левін приїхав для того, щоб зробити пропозицію 18-річній княжній Кіті Щербецькій, своячці Облонського, в яку давно закоханий. Левін упевнений, що Кіті теж його любить, звичайного поміщика, без особливих обдарувань. Але Облонський повідомляє, що в нього з’явився суперник, граф Олексій Кирилович Вронський.

Кіті знає про любов Левіна і відчуває себе з ним легко й вільно, з Вронським вона відчуває певну незручність. Їй важко розібратися з почуттями і не знає кому надати перевагу. Кіті не підозрює, що Вронський не хоче з нею одружуватися і мрії про щасливе майбутнє з ним змушують її відмовити Левіну. Зустріч подальша затьмарюється поганими обставинами: загибель вокзального сторожа під колесами потяга, яку Ганна вважає поганою ознакою.

Ганні вдається Доллі пробачити чоловіка; в будинку Облонських встановлюється тимчасовий мир і Ганна їде на бал з Облонським та Щербицьким. На балу Кітті милується вродою і витонченістю Анни, захоплюється тим поетичним світом, який виявляється в її кожному русі. Кітті сподівається, що під час цього балу, Вронський порозуміється з нею. Несподівано помічає, що він розмовляє з Ганною і в кожному їх погляді відчувається потяг один до одного. Кітті їде додому в розпачі. Анна Кареніна повертається додому, до Петербурга, за нею їде Вронський.

Левін повертається в село,звинувачуючи тільки себе в невдалому сватанні. Перед від’їздом він зустрічається зі старшим братом Миколкою, який живе в дешевому номері з повією. Левін любить брата, незважаючи на його характер, який доставляє багато неприємностей йому і його знайомим. Побачення з братом тільки посилює сором та невдоволення собою, яке відчуває після сватання Костянтин Дмитрович. Він заспокоюється тільки в своєму родовому маєтку Покровському, вирішивши більше працювати і не дозволяти собі розкоші, якої в нього й не було.

Звичайне Петербурзьке життя викликає у Ганни невдоволення. Вона ніколи не була закохана в чоловіка, який був набагато старший за неї і відчувала до нього лише повагу. Тепер же спілкування з ним її обтяжує, вона помічає найменші його недоліки: дуже великі вуха, звичку тріщати пальцями. Не рятує її й любов до восьмирічного сина Сергійка. Ганна намагається повернути душевну рівновагу, але це їй не вдається, головним чином тому, що Олексій Вронський намагається здобути її прихильність. Вронський закоханий в Анну, і любов його посилюється від того, що в нього роман із пані з високого світу, від цього і становище Вронського стає ще кращим. незважаючи на те, що все його внутрішнє життя наповнене коханням до Анни, то зовні він веде звичайне, веселе і приємне життя, як на гвардійського офіцера: з оперою, балами, французьким театром, стрибками та іншими задоволеннями. Але їхні стосунки з Анною, набагато відрізняються в очах оточуючих від світського флірту; сильна пристрасть викликає загальний осуд.Олексій Олександрович Каренін зауважує ставлення людей до роману своєї дружини і виражає своє невдоволення. Адже він почуває себе людиною, яка стоїть над безоднею.

Спроби Кареніна зупинити нестримну жагу до Вронського виявляються марними. Та й сама Анна не може стримати себе. Через рік після першої зустрічі вона стає коханкою Вронського – розуміючи, що тепер вони пов’язані назавжди як злочинці. Вронський переживає за невизначені відносини і пропонує, щоб Ганна залишила чоловіка і поєднала життя з ним. Але Ганна не може зважитися на розрив з Кареніним. Навіть її не підштовхує те, що вона чекала дитину від Вронського.

Під час перегонів на конях, Вронський падає з коня Фру-фру, а Анна не приховуючи свого відчаю змушена поїхати з Кареніним, щоб не виникло ще більших підозр. Далі вона каже чоловіку про свою невірність йому, та говорить йому про свої відразу. Ця звістка для Кареніна була несподіваною: він позбавляється підозр і їде до Петербурга, залишивши на дачі дружину в очікуванні його відповіді. Але обдумавши всі можливі варіанти: дуель з Вронським, розлучення; подумавши він вирішив залишити все без змін, покаравши Ганну і принизивши її вимогою дотримуватися брехливу версію сімейного життя, бо якщо ні то він її розлучить з сином. Прийнявши це рішення, Каренін з чистою совістю тепер може займатися роздумами про свої справи. Розповівши про своє рішення дружині, Гання обурюється, в неї виникає ненависть до чоловіка. Вона вважає його за бездушного чоловіка, адже в неї є душа яка прагне кохання. Ганна розуміє, що загнана в глухий кут, та й вона не може проміняти своє теперішнє становище, на становище коханки, яка кинула чоловіка та сина, тому заслуговує загального презирства.

Невизначеність виявляється і у Вронського, в душі в нього гармидер та й має деякі правила поведінки. Він вперше в житті не знає як йому поводитися далі, як узгодити свою любов до Анни з життєвими правилами. У випадку з’єднання з нею, він буде змушений піти у відставку, а це для нього непросто. Адже Вронський полюбляє життя в полку та й має авторитет у товаришів, до того ж він честолюбний.

І виходить, що життя трьох людей обплутано павутиною брехні. Жалість до чоловіка у Ганни чергується з огидою. Вона не може не зустрічатися з Вронським, як того вимагає Каренін. Нарешті наступають пологи під час яким вона мало не вмирає. Лежачи з гарячкою вона просить у Олексія Олександровича пробачення. У її ліжку він відчуває жалість до дружини, розчулення, співчуття і духовну радість. Вронського, якого ж Ганна відкидає зазнає сорому і приниження. Він намагається застрелитися, але його рятують.

Ганна не вмирає, і коли приходить її душевне пом’якшення, то смерть підкрадається до чоловіка. Ні його порядність, ні великодушність, ні приязне ставлення до новонародженої дівчинки, не викликають у Ганни поваги, а тільки відразу. Через місяць після одужання Ганна їде за кордон з відставним

Вронським та дочкою.

Живучи в селі, Левін займається маєтком, читає, пише книгу про СГ і щось перебудовує, хоча це не схвалюють інші чоловіки. Село для Левіна – це місце життя, радощів, страждань, праці. Чоловіки ходять до нього радитися і постійно хочуть обдурити заради власної вигоди. Левін же вважає себе частиною народу, всі його інтереси пов’язані з цікавістю до народу. Він захоплюється силою, лагідністю, справедливістю селян і дратується від їх безпечності, неохайності, пияцтва, брехні. У суперечці з приїжджим братом Сергієм Івановичем Кознишевим, Левін доводив, що земська діяльність не приносить користі селянам, тому що не ґрунтується ні на знаннях, ні на істині потреб, ні на особистому інтересі поміщиків.

Левін відчуває своє злиття з природою, він чує навіть зростання весняної трави. Влітку, він косить разом з чоловіками і відчуває радість простої праці. Незважаючи на це він вважає своє життя дозвільним та хоче змінити його на трудові будні. У його душі відбуваються зміни, і він до них дослуховується. Йому здається, що він знайшов душевний спокій і вже не мріє про сімейне щастя. Але ці ілюзії розсипаються, тільки-но він дізнається про хворобу Кіті, а потім бачить її саму, коли їде до сестри в село. Він бачить єдину можливість розгадати велику загадку життя в любові.

У Москві, на обіді у Облонських, левін зустрічається з Кіті і розуміє, що вона любить його. У стані найвищого блаженства і спокою, він робить Кіті пропозицію і та погоджується. Відразу після вінчання, молоді їдуть в село.

Вронський з Ганною подорожують по Італії. Спочатку Ганна відчуває себе щасливою. Навіть спогади про те, що вона розлучилася з сином розвіюються. Вронський все для неї робить, щоб вона не була засмучена своїм становищем. Але сам, незважаючи налюбов до Ганни, він намагається схопитися за все, що могло б його розвеселити. Він починає займатися живописом, але знаючи свою посередність, він розчаровується в цьому занятті.

Після повернення до Петербурга Ганна відчуває покинутість: її не хочуть ніде приймати, знайомі уникають зустрічей з нею. Образи вищого світу отруюють і самого Вронського, але Ганна зайнята своїми переживаннями не помічає цього. У день народження Сергія, вона таємно йде до нього. І побачивши його, вона розуміє, що вже не може жити без нього. У розпачі вона дорікає Вронському, що він її розлюбив, а йому варто без будь-яких зусиль її заспокоїти, і вони їдуть в село.

Початок подружнього життя для Кіті виявляється тяжким: Кітті та Левін важко звикають один до одного, поступово вони розчаровуються один в одному, виникають сварки а потім примирення. Для Левіна, сімейне життя здається човником, який легко пливе по воді, але ним важко управляти. Несподівано Левін одержує звістку про те, що його брат Микола знаходиться при смерті в губернському місті. Він негайно вирушає до брата і Кітті їде з ним попри протести Левіна. Побачивши брата і ту жалість, яку викликала смерть. Левін вражений тим, що Кітті не боїться вмираючого і навіть знає, як треба з ним поводитися. Левін розуміє, що тільки любов дружини рятує його від жаху.

Під час вагітності, Кітті, про яку Левін дізнається в день смерті брата, сім’я продовжує жити в Покровському, куди на літо з’їжджаються рідні та друзі. Левіну подобається та близькість яка є в них з дружиною, але й боїться втратити її.

Доллі Облонських гостює в сестри і вирішує відвідати Ганну Кареніну, яка живе з Вронським в його маєтку, який знаходиться неподалік від Покровського. Доллі вражена змінами, які відбулися в Кареніної, вона відчуває фальш її нинішнього способу життя, особливо помітну в порівнянні з колишньої жвавістю і природністю. Ганна розважає гостей, намагається зайнятися дочкою, читанням. Але головна її турбота полягає в тому, щоб змінити у Вронському все, що він заради неї залишив. Їхні стосунки стають дедалі напруженими. Ганна ревнує до всього чим він захоплюється, навіть до земської діяльності, якої він займається для того щоб не втратити своєї незалежності. Весною вони переїжджають до Петербурга, де чекають рішення про розлучення Кареніна. Але ображений в почуттях і під впливом княгині М’якої, яка вмовляє його з релігійних міркувань не давати згоду на розлучення. У відносинах Вронського і Анни немає ні повного розбрату, ні згоди. Ганна звинувачує Вронського у всіх незгодах і у своєму теперішньому становищі, напади ревнощів змінюються сварками. У снах Ганни постійно відбувається щось страшне, який чоловік нахиляється над нею, промовляє французькі слова і знущається над нею. Після сварки,всупереч бажанню Ганни, Вронський їде відвідати матір. У якомусь смутку, Ганна бачить відносини між нею і Вронським. Вона розуміє, що її кохання посилюється, а у Вронського воно виходить безчесним. Намагаючись вирвати з нього каяття. Вона їде за ним на вокзал, там раптом згадує про розчавлену людину під колесами потягу, під час першої їх зустрічі і тут же розуміє, що їй треба робити. Ганна кидається під поїзд. Останнє, що вона побачила – чоловіка який бубнів.

Життя стає для Вронського стає жахливим, воно просто набридло, бо нікому не потрібне. Він їде добровільно на війну з турками в Сербію, а Каренін забирай його дочку до себе.

Після пологів Кітті у Левіна було душевне потрясіння, сім’я потім повертається в село. Левін після смерті брата й народження сина, не може вирішити важливі питання: сенсу життя й сенсу смерті. Він відчуває, що вже близький до самогубства, він боїться ходити з рушницею, щоб не застрелитися. Але разом з тим, Левін говорить собі: коли запитує себе, для чого живе, він відчуває у собі суддю негрішного і життя його стає твердим і визначеним. Він розуміє, що знання законів добра в Євангельському одкровенні,неможливо осягнути розумом і висловити словами. Тепер він відчуває себе здатним вкласти добро в кожну хвилину його життя.





Категорія: Зарубіжна література | Додав: StudentSun | Теги: Анна Кареніна, читацький щоденник, Лев Толстой
Переглядів: 5159 | Завантажень: 113 | Рейтинг: 3.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]